# Пам'ятаємо. Перемагаємо

75 років віддаляє нас від тієї незабутньої і великої переможної весни 1945 року. Та живою і невмерущою є пам'ять про тих , хто ціною власного життя відстояв мир, свободу і незалежність Батьківщини, врятував світ від нациської навали.

105 наших односельчан не повернулись до рідних домівок з доріг Другої світової війни. Вічна пам'ять Вам, у боях полеглі земляки. До обеліска в Вашу честь ми квіти принесли, та оформили виставку - вшанування " Встеляймо квітами дороги бійцям, що мир несли в наш край".

# ЧитаюВдома

Книги - вірні друзі дітей, особливо читачів бібліотеки. Книжки дають не лише знання, але й вчать бути уважними, зосередженими, доводити розпочату справу до кінця, розбуджують уяву і формують творчі здібності.

Навіть карантин не може стати на заваді зустрічі з улюбленою книгою. Завадинецька сільська бібліотека провела флешмоб "Читаю вдома". Активні читачі долучилися до цього заходу.

# ЧитаюВдома

Всесвітній день книги

 

Шановні друзі! Вітаємо всіх любителів книги з Всесвітнім Днем Книги та авторського права !!!

# ВсесвітнійДеньКниги # залишайсявдома

Легенди нашого села

 

                    Легенда про джерело

     Небесна блакить, танцюючи з течією, повільно вкривалась пухнастими білими хмарами, що заповнили собою всю криничку. Вода весело дзюрчала, витікаючи з джерела тоненьким струмочком прямуючи до річки повз зелень очерету. Неймовірно чиста, прозора і запашна – кажуть, вже понад сотню років це джерело б’є з глибин у колишньому панському парку.

    Направду, цей парк у селі Завадинці давно вже не парк, а по-народному «Сосни» - пологий, подекуди крутий, схил над річкою Яромиркою. І криничка біля стежки, де найсмачніша в околицях вода, приваблює до себе мешканців довколишніх сіл. У криниці дуже смачна кришталева вода, яка не псується протягом довгого часу. Джерело ніколи не замерзає та не пересихає. У народі криниця вважається місцем сили, а вода її навіть зцілює хвороби.

   

  Розповідають, що вперше на джерело натрапив сам пан Пуласький, гуляючи своїм розкішним парком. Він ногою провалився в землю, та даремно пробував вибратися самостійно, бо при цьому загрузав все глибше. Слуги кинулися на допомогу, і коли вдалося його визволити, з тієї ями раптово вирвалось потужне джерело води.

Відтоді джерело, не перестаючи, било і влітку, і взимку. Поступово вода по канавах та струмочках потрапляла в річку, яка зараз зветься Яромиркою.

Хай лине у вись передзвін Великодня

      Свято паски недалечко,
      Люди звичай бережуть,-
      Розмальовують яєчка,
      Пишні пасочки печуть.

    Наближається найбільше християнське свято - Воскресіння Христове. Кожна господиня думає про святковий великодній кошик, щоб у ньому була смачна паска, ковбаса і, звичайно, один з головних атрибутів - писанка. Із рецептами випічки пасок, а також порадами як прикрасити і розфарбувати писанки можна ознайомитись на виставці - інсталяції " Великдень: обряди, прикмети, традиції".

Легенда про ясен

Легенда про ясена

     Велетенський красень-ясен розрісся на перехресті двох вулиць крихітного хутора. Він, наче сторож, височіє при в’їзді на Золотарку. Старожили припускають, дерево росте тут вже понад сто років і стало свідком багатьох історичних подій. Хоч ясен і порожнистий з велетенським дуплом усередині, щоб обійняти стовбура, не вистачить і трьох людей.

Найімовірніше, з’явився красень тут ще за часів пана Пуласького, який мав тут маєток та оточив володіння алеями ясенів. Однак, з усіх залишився лише цей самотній і німий свідок історії.

Щоправда, є й інша версія того, звідки в селі взялося це велетенське дерево, - містична легенда. Начебто, була у пана молоденька служниця – Катерина. Її краса привабила володаря маєтку і звела з розуму. Та захистити красуню-сироту від зазіхань пана не було кому. Страх дівчини помітив молодий конюх Микола і обіцяв допомогти.

Одного разу, коли пан наздоганяв служницю, яка вирвалась з його загребущих лап, дорогу йому перейшов Микола. Він затримав чоловіка, поки Катерина відбігла далеко. Звісно, пробачити такого пан не міг і наказав вбити конюха, який посмів протистояти своєму володарю. Миколу до смерті забили батогами неподалік маєтку. А через деякий час на тому місці виросло дерево – міцний ясен, листя його тріпочучи на вітрі, наче шепотіло: «Втікай, втікай!».

Катерини після того так і ніхто не бачив. Дехто говорить, що інколи місячними ночами біля ясена можна побачити силует дівчини у білій сукні, яка намагається обійняти ясена, а потім зникає у світанку.

Так і возвеличується ясен – наче грізний захисник, оберігаючи мешканців хутора від вітрів та негараздів, підтримуючи своїм гіллям небо, а корінням мовби сягаючи центру землі.

Весна і жінка між собою схожі

       Віями підсніжників підморгнула весна. Березень надає природі живу силу,а жінкам - чарівність і красу. Коли приходить березень, жінки раптом починають загадково усміхатись і підсвідомо ловити руками промені - маленькі уламки сонця.

А жінка на весну так схожа.
Така ж красива, ніжна, осяйна.
Дзвінка і гарна, світла і пригожа,
Чарівна й щедра, як сама весна.

Працівники культури с.Завадинці провели літературно - музичне свято " Весна і жінка між собою схожі".