Історичний хроноскоп «Бабин Яр - подих вічного болю» (до Дня пам’яті жертв Бабиного Яру)

 "Той, хто не пам’ятає минулого, приречений пережити його знову."

 Джордж Сантаяна

     Бабин Яр - це не просто місце на карті Києва. Це місце стало символом жаху, геноциду та нелюдяності. Це рана в історичній пам’яті не лише українського народу, а й усього людства.

     У вересні 1941 року, після захоплення Києва нацистами,  у Бабиному Яру лише за два дні -  29- 30 вересня  - було розстріляно майже  34 тисячі євреїв. Ці дати стали початком страшного ланцюга масових розстрілів, які набули регулярного характеру (вони провадилися щовівторка та  щоп’ятниці)  і  тривали до 1943 року. Це стало одним із  наймасштабніших масових вбивств часів Другої світової війни.

      Протягом 1941–1943 років у цьому яру загинули понад 100 тисяч  людей: євреї, роми, українці, радянські військовополонені, представники ОУН,  пацієнти психіатричних лікарень, православні та католицькі священики.

      Бабин Яр - це  хроноскоп історичної пам’яті, через який ми заглядаємо в одну з найтемніших сторінок минулого. Тут час зупинився і біль став вічним.

Чому ми маємо пам’ятати?

     Бабин Яр - це нагадування. Нагадування про те, до чого призводить ненависть, байдужість і мовчання.

     Пам’ять - наш захист. Вшанування жертв - це не лише історичний обов’язок, це наша відповідальність перед майбутнім.

     Мовчання - співучасть. Коли ми  замовчуємо трагедії, ми ризикуємо  дати їм повторитися.

Креативні посиденьки «Чорнобривцеве диво»

 

    Чорнобривці… Все літо і осінь, до перших заморозків, ці яскраві невимогливі квіти прикрашають сади і клумби, даруючи людям радість і теплоту, випромінюючи сонячне світло.

   Вони так органічно увійшли в життя, культуру та побут українців, що стали одним із українських народних символів.

                                      Буяють квіти гарні у садах

                                      Троянди, айстри… Різні аромати,

                                      Та сниться часто у ранкових снах

                                      Цвіт чорнобривців батьківської хати.

Квіти в народі називають по різному: жовтяками, оксамитками, бархатками, бо яскраві суцвіття виграють у проміннях сонця всіма відтінками.  

Та найпоширеніша назва – чорнобривці – пов’язана з легендою про майстрів чоботарів, які виготовляли особливо гарні жіночі чобітки, що мали яскраво-червоні халяви та чорні голівки.

     Батьківщиною чорнобривців вважається Америка, де вони й досі зустрічаються в дикорослому виді, в Китаї це «квітка десяти тисяч років», символ довголіття, у Великобританії їх називають «золотом Марії», в Німеччині вони отримали назву «студентські квіти».

                             

Саме чорнобривці є традиційними елементами українського віночку. Вони є символом вірності та відданості.  Прийнято вважати, що чорнобривці запалюють у серці кохання.  

А ще ці квіти наділені цілющими властивостями. Вони допомагають лікувати печінку та нирки, знімають біль при запаленні, відновлюють шкіру після ран та опіків, зміцнюють імунітет і запобігають застудним захворюванням.

 

А ще ці квіти використовують у косметології: від випадіння волосся, для омолодження шкіри лиця, з них виготовляють олію та лосьйон.

Їх додають в компоти і киселі,  маринади та випічку, сушені квіти використовують як приправу.

                            Чорнобривці цвітуть біля хати,

                            Ароматом п’янять білий світ,

                            Їх старенька насіяла мати,

                            Гріє мамину душу їх цвіт.

      Існує багато художніх творів, пісень та казок, присвячених квітам чорнобривцям, які є одним із найвідоміших символів України та маминої оселі.

                 Найвідоміші твори та пісні:

·                         Пісня «Чорнобривці» — легендарна пісня на слова поета Миколи Сингаївського та музику Володимира Верменича. Вона стала справжнім народним гімном-спогадом про батьківську домівку, матір та дитинство.

·                         Оповідання «Чорнобривці» — зворушливий твір видатного українського педагога і письменника Василя Сухомлинського, у якому через красу цих квітів розкривається філософія життя та зв'язок поколінь.

·                      Українська народна (або літературна) казка «Чорнобривці» — поетична розповідь про        походження назви та символіку цих квітів.

·                      А скільки пісень та віршів написано про ці неймовірні квіти.

                            Осоння золото збирали,

                            Світились зорями вночі.

                            Світанком коси заплітали

                            Моїй українській землі.

                            А ранком, росами напившись,

                            Серпневий день будили ви.

                            Промінням сонця причастивши,

                            Запали в душу назавжди.

          Чорнобривці в українській літературі традиційно символізують рідну землю, материнську       любов, пам'ять про поріг батьківського дому та незнищенну духовну наснагу.

   Тож насолоджуйтеся красою цих прекрасних квітів, вдихайте їх         неповторний аромат, використовуйте їх цілющі властивості собі на благо.