Історичний хроноскоп «Бабин Яр - подих вічного болю» (до Дня пам’яті жертв Бабиного Яру)

 "Той, хто не пам’ятає минулого, приречений пережити його знову."

 Джордж Сантаяна

     Бабин Яр - це не просто місце на карті Києва. Це місце стало символом жаху, геноциду та нелюдяності. Це рана в історичній пам’яті не лише українського народу, а й усього людства.

     У вересні 1941 року, після захоплення Києва нацистами,  у Бабиному Яру лише за два дні -  29- 30 вересня  - було розстріляно майже  34 тисячі євреїв. Ці дати стали початком страшного ланцюга масових розстрілів, які набули регулярного характеру (вони провадилися щовівторка та  щоп’ятниці)  і  тривали до 1943 року. Це стало одним із  наймасштабніших масових вбивств часів Другої світової війни.

      Протягом 1941–1943 років у цьому яру загинули понад 100 тисяч  людей: євреї, роми, українці, радянські військовополонені, представники ОУН,  пацієнти психіатричних лікарень, православні та католицькі священики.

      Бабин Яр - це  хроноскоп історичної пам’яті, через який ми заглядаємо в одну з найтемніших сторінок минулого. Тут час зупинився і біль став вічним.

Чому ми маємо пам’ятати?

     Бабин Яр - це нагадування. Нагадування про те, до чого призводить ненависть, байдужість і мовчання.

     Пам’ять - наш захист. Вшанування жертв - це не лише історичний обов’язок, це наша відповідальність перед майбутнім.

     Мовчання - співучасть. Коли ми  замовчуємо трагедії, ми ризикуємо  дати їм повторитися.