Пам'ятаємо своїх Героїв

 22.05.2026року у нашому Великояромирському старостаті відбулося оновлення меморіальної стели на честь військовослужбовців, які загинули в російсько-українській війні.

Стелу Пам'яті доповнили портретами двох наших мужніх захисників, які віддали найдорожче — свої життя — за волю України у 2025 році.

Олександр Польовий та Сергій Пігунов… Тепер вони дивляться на нас із небес, а їхні портрети нагадуватимуть кожному про високу ціну нашої свободи.

Стела Пам’яті стала символом нашого нескореного духу та глибокої вдячності. З початку російсько – української війни небо забрало із сіл Яромирка та Завадинці 7 захисників:

1. Святослав Сторожук

2. Дикунець Богдан

3.Марк Васерман ( Валентин Рожко)

4.Богдан Гаврилюк

5.Олександр Моцний

6. Олександр Польовий

7.Сергій Пігунов

Сім захисників, сім героїчних історій, сім незагоєних ран. Вони стали янголами - охоронцями нашої землі. Їхні портрети на цій Стелі — це нагадування кожному з нас, якою ціною дається спокій. Пам’ятаємо. Шануємо.

Не забудемо ніколи.

День Вишиванки

 День вишиванки — сучасне свято України, що стало вже доброю весняною традицією. Наше минуле й сьогодення пов’язані багатовіковими традиціями, одна з яких — національний одяг, а саме вишиванка. Зараз цей елемент народного вбрання отримав нове життя завдяки сучасним рішенням крою й візерунку, при цьому не втративши споконвічної краси, ошатності та символічного значення оберегу.

Сьогодні вишиванки носять не лише під час свят. Їх поєднують із сучасним одягом, одягають до школи, на роботу чи важливі події, підкреслюючи свою українську ідентичність.

Хай вишиванка вишиває усім щасливу долю, а український народ не знає війн і болю.

Майстер новели

 

 

Стефаник Василь (1871-1936) — український письменник, майстер експресіоністичної новели, громадський діяч, політик.

Народився в селі Русів в сім’ї заможного селянина. Батьки грошей на освіту сина не шкодували. Навчався у Русівській початковій школі (з 1878), Снятинській міській школі (з 1880), потім у польських гімназіях у Коломиї (з 1883 року) та Дрогобичі (з 1891). Там зазнав чимало знущань і принижень (страждав від булінгу).

   У 1888 році знайомиться з К.Гамораком та його дочкою Ольгою, майбутньою дружиною.

1890-1892 був виключений з гімназії у Коломиї «за політику». Сьомий і восьмий клас закінчує у Дрогобичі, де знайомиться з І.Франком.

   Навчався на медичному факультеті Ягеллонського університету в Кракові. Туди його змусив вступити батько.

Коли мати померла, батько одружився вдруге – Василь Стефаник перестає спілкуватися з ним.

В 1904 році одружується з Ольгою Гаморак, живе з дружиною і синами у с. Стецеві, через 10 років дружина помирає.

    В 1908 році селяни обирають його послом від радикальної партії до австрійського парламенту; 10 років перебуває у Відні, захищаючи селян.

Письменник тяжко хворіє, в 1930 році переніс  частковий параліч. Здоров’я  погіршується, трапляються часті  серцеві напади, потім долучається ще запалення легенів. 1936 року Василь Стефаник помирає, його поховано в рідному селі.

Формування світогляду майбутнього письменника проходило поза стінами  гімназії, бо, як згадує він в автобіографії, «гімназія, крім формального навчання і ворожого відношення до нас, українців-студентів, нічого нам не давала.»

     Розвиток   трагічних подій в Радянській країні переконало письменника   в тому, що більшовицько-сталінський  тоталітарний  режим ворожий народові, несе йому  горе і страждання. Одержувати пенсію останній раз  їздив Стефаник до Львова разом зі своїм сином Кирилом. Прийняв письменника консул, пожалівся, що польські газети розпочали поширювати інформацію про голод в Україні. Попросив, щоб Стефаник написав спростування. Але Стефаник відмовився. В той момент у нього в квартирі ночувало два перебіжчика з України, вони йому розповіли, що дійсно в Україні зараз страшенний голод.  Консул розгнівався і пригрозив, що Стефаника позбавлять пенсії.   Відтоді письменник був позбавлений персональної пенсії.

   Довідавшись, що уряд УРСР позбавив митця пенсії, митрополит А.Шептицький  назначив йому точно таку ж пенсію. Стефаник попросив касира, щоб той видав йому  назначену суму дрібними монетами. Касир це зробив. З великою торбою копійок письменник  прийшов і роздав всю свою пенсію, до єдиного гроша, бідним і просив помолитися за упокій душ жертв голодомору на Україні 1933 року.

«Європейські письменники — для українських читачів»

 

    До Дня Європи в Україні наша бібліотека запрошує читачів у захопливу літературну подорож  Європою. Кожна книга — це ніби розмова через час і відстань, яка допомагає нам краще розуміти одне одного.  Читаючи  європейських авторів ми ближче знайомимося з культурою, історією та цінностями  народів, які сьогодні підтримують Україну та разом із нами поділяють прагнення свободи, демократії  й  людської гідності.

     Європейська  література — це не лише класика, а й сучасні голоси, які порушують теми  війни  і миру, пам’яті,  людських стосунків,  пошуку себе  та сили духу. У цих книгах — досвід, який допомагає нам краще розуміти себе і світ навколо.

     Серед авторів, яких варто прочитати українському читачеві:

  Альбер Камю — французький  письменник і мислитель, автор роману «Чума»,  який  і сьогодні звучить надзвичайно актуально.

Станіслав Лем — польський письменник, філософ і футуролог, один із найвідоміших  авторів  наукової  фантастики у світі. Писав  про  космос,  штучний  інтелект, майбутнє  людства та межі  людського розуму. Його книги спонукають замислитися  над майбутнім  людства.

Крістіна Далчер - англійська письменниця. ЇЇ роман "Голос" - це історія про світ ,де в жінок більше немає голосу. Та одна жінка вступає в боротьбу , щоб захистити право голосу всіх інших.

Кшиштоф Зануссі - видатний польський режисер, сценарист і письменник, лауреат багатьох кінофестивалів. 

"Стратегія життя, або Як з"їсти тістечко і далі його мати" -  книжка , в якій                 К. Зануссі, розмірковує  над ключовими питаннями людського буття , як- от любов, творчість, мораль, релігія.

Амені Нотомб - відома  франкомовна бельгійська письменниця, казкарка, драматург. " Подив і тремтіння" - найзнаменитіший роман письменниці , удостоєний премії Французької академії, перекладений багатьма мовами.      

В основі роману - глибокий конфлікт двох традицій і культур: Сходу і Заходу. Героїня народилася в Японії й тепер повернулася туди працювати у великій токійській компанії. Дівчина робить спроби приносити користь, але ментальне провалля, яке пролягло між нею й роботодавцями, постійно призводить до неприємностей.

 

Еріх Марія Ремарк — німецький  письменник, відомий  антивоєнними  творами, такими як  «Тріумфальна арка» — про цінність  людського життя в  неспокійному світі в часи страху та війни.

 Читання  європейської  літератури — це можливість вести  діалог  із  різними культурами, відкривати нові  ідеї  та знаходити натхнення навіть у  непрості  часи. Це можливість відчути, що ми не самі у своїх переживаннях і пошуках.

     Запрошуємо  відвідати  бібліотеку та обрати  «свою»  книгу європейського  автора!

Виставка - пам'ять " Вони захистили світ - вони захистили нас"

 

 8 травня в Україні відзначають День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні — день, коли ми згадуємо тих, хто боровся за мир, і вшановуємо пам’ять жертв війни.  Схиляємо голови перед усіма, чиї життя забрала війна…  Пам’ятаємо подвиг, біль і незламність поколінь, які виборювали мир.

В нашій бібліотеці ви знайдете книги, що розповідають справжню історію Другої світової без міфів. Від родинних переказів до розсекречених архівів – кожна сторінка нагадує нам гасло: «Ніколи знову».

 Цій даті прирочено і тематичну виставку-пам’ять «Вони захистили світ, вони захистили нас».

    Ця експозиція – особлива  для кожного жителя нашого села, адже з фотокарток на нас дивляться рідні обличчя односельців. Це люди, які пройшли крізь вогонь війни, щоб подарувати нам мирне майбутнє. 

Крім портретів, на виставці представлені : біографічні нариси: про життєві шляхи наших героїв-земляків, спогади солдатських вдів, фронтові листи – трикутники, краєзнавче дослідження про пам’ятник загиблим героям у нашому селі.

   Запрошуємо всіх охочих відвідати виставку, знайти знайомі обличчя та схилити голову в знак пошани перед тими, хто виборов перемогу.