Соборність рідної землі – основа нації, народу...

22 січня в Україні - важлива дата для кожного жителя країни. Адже 106 років тому, 22 січня 1919 р. у Києві на Софійській площі відбулися урочисті збори, на яких було проголошено Акт Злуки українських земель, засвідчений Універсалом про об'єднання УНР і ЗУНР в єдину Велику Україну.

 Сьогодні ж День Соборності – це нагадування про те, що сила нашої держави – лише в єдності всіх українців, незалежності держави, неподільності українських земель. Об’єднавча акція 1919 року залишила глибокий слід в історичніому коді українців. Вже минуло 100 років, та нічого не змінилося – українцям знову і знову приходиться боротися за цілісність і незалежність України. Ось чому ми зобов’язані плекати ідеал власної соборної держави й віддавати йому всі свої сили та здібності.

   В нашій бібліотеці до Дня Соборності проведено бібліофреш «Вона наш витвір, наша мрія, соборна, вільна Україна».

  Також бібліотека прийняла участь у благодійному ярмарку до Дня Соборності України , що відбувся на центральній площі міста Городок, організований на підтримку Збройних Сил України.

 Головною окрасою заходу стала домашня випічка, виготовлена з любов’ю та вірою в перемогу.   Ароматні пироги, пухкі булочки, розкішні торти та інші смаколики радували гостей, залучаючи їх до важливої справи.

Щиро дякуємо кожному, хто взяв участь у цьому заході. Усі ми об’єдналися навколо однієї спільної мети — підтримати наших захисників.

Усі зібрані кошти будуть спрямовані на потреби Збройних Сил України. Разом ми наближаємо нашу спільну перемогу!

Незламні кіборги

 

   20 січня Україна вшановує захисників Донецького аеропорту. Цей меморіальний день було встановлено за ініціативою українських військових, які 242 дні вели оборону аеропорту.

Бої за Донецький аеропорт тривали з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року і закінчилися після повного руйнування обох терміналів та диспетчерської вежі. Захищаючи аеропорт, загинули понад 200 українських військових, поранені більше 500.

   Ці люди, яких із гордістю називають "кіборгами", довели, що патріотизм і любов до Батьківщини сильніші за будь-яку зброю. Вони трималися до останнього, віддаючи життя заради нашої свободи і майбутнього.

Ми схиляємо голови перед їхньою самопожертвою та вічно пам’ятатимемо їхню відвагу. Нехай їхній приклад буде натхненням для нас усіх.

   Вічна пам’ять і слава героям!

Поетичні крила Василя Симоненка

 В ці січневі дні вся Україна схиляє голову в пошані великому сину Василю Симоненку. 8 січня цього року йому виповнилося б 90 років. Доля відміряла йому до болю короткий вік, але за ці роки він піднявся до висот української літератури.

Сьогодні ім’я Василя Симоненка — серед класиків української літератури XX ст. Його прижиттєва літературна кар’єра завчасно, у 28-річному віці, померлого митця позначилася чималим громадським резонансом, що таланив не кожному початківцеві. Втім, суспільно-культурні обставини вивели постать Симоненка далеко за межі суто літературного процесу, увівши його, на думку багатьох, до пантеону національних героїв.

Протягом короткого життя Василь Симоненко написав вірші, провiдною темою яких була любов до рiдноï землi та вiдповiдальнiсть за ïï долю, став автором численних статей, театральних i лiтературних рецензiй, створив три казки для дiтей i дорослих.

Його твори змушують думати, вболівати за долю України, звіряти з ним погляди на щирість, доброту, порядність, патріотизм.

Україно, Ти - моя молитва,

Ти моя розлука вікова.

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

Василь Симоненко любив свою Батьківщину такою, якою вона є, не шукаючи для себе іншого місця, віддаючи Україні всі свої думи й поетичний талант.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки батьківщину.

Поет незламної долі

                               

#Літературний_календар_2025

6 січня 1938 року у селі Рахнівка (на Вінниччині) народився Василь Стус — визначний Поет і Громадянин, один з найвидатніших українських діячів ХХ століття, лавреат Державної премії імені Тараса Шевченка, Геpой України.

Василь Стус із 47-ми років життя 13 провів у pадянських cлідчих ізолятоpах, карцеpах, камеpах-одинoчках, мордовських табоpах, на Кoлимі, на катоpжній роботі в шахті. Його позбавляли побачень з рідними, вилучали вірші, листи й рукописи, знущaлися фізично й намагалися знищити морально. Стусова боpотьба проти системи була затятою і безкомпромісною, за що він часто потрапляв до каpцеру і оголошував голодyвання на знак протесту проти жорстокого поводження з ув’язнeними.

«Чим більше тоpтур і знyщань я зазнаю, тим більший мій опіp проти системи наpуги над людиною і її елементарними правами, проти мого рабства».

Стус дуже тужив за Україною. Він багато писав і перекладав. Близько 300 віршів і така ж кількість перекладів мали скласти книгу «Птах душі». Але все написане конфіскувалося. Доля цих текстів досі невідома. Найімовірніше, табірні наглядачі знищили рукопис.

#це_цікаво

Коли Стуса заарештували вдруге у 1980 році, його засудили до 10 років примусових робіт та 5 років заслання. 5 із цих 15 років він не мав жодного побачення з рідними: за різні «провини» йому заборонили візити дружини, сестри, сина.

Попри це поет не припиняв писати, навіть у багаторічній ізоляції.

Останні тексти поета — це таборові блоги (так їх називає автор книжки «Справа Василя Стуса» історик Вахтанг Кіпіані).

Це роздуми Стуса про життя та історії людей, які разом із ним відбували покарання.

Щоб приховати ці тексти від наглядачів табору, Стус писав їх дрібнесеньким почерком на тонких смужках технічного паперу.

Ці 16 нотаток не мали шансів побачити світ, якби не дружина литовського політв’язня Баліса Гаяускаса Ірена. Вона на собі вивезла тексти Стуса на свободу. Згодом їх видали під назвою «З таборового зошита».

Історичний портрет "Богдан Хмельницький, як людина та історичний діяч"

6 січня виповнюється 430 років з дня народження Богдана Михайловича Хмельницького. Український політик народився в Суботові на Черкащині .  Хмельницький мешкав на території нинішньої Олександрівської громади Кіровоградської області, у селі Бірки.

Богдан Хмельницький – це гетьман України, який народився у 1595 році та прожив 62 роки (помер у 1657). За життя йому вдалося викарбувати своє ім’я, як основоположника української державності та борця за свободу українського роду.

   Богдан Хмельницький — політик, полководець і дипломат, провідник національно-визвольних змагань, творець Української козацької держави, гетьман Війська Запорозького.

Він був не першим, хто розпочав боротьбу за свободу України.Але саме йому вдалося створити боєздатну армію, сформувати систему гетьманської влади і почати розбудовувати державу.Завдяки діяльності Хмельницького майже все українство, незважаючи на станові інтереси, виступило єдиною як ніколи силою в боротьбі за національне визволення.

Богдан Хмельницький є тим, хто підняв українців на війну проти польського поневолення. І, звісно, це не єдине чим прославився найвидатніший гетьман Запорізької Січі.

 До вашої уваги 8 цікавих фактів про Богдана Хмельницького.

Насправді Богдана звали не Богдан.

 При народженні батько Михайло назвав хлопчика Зиновій. Ім’я Богдан він отримав у зрілому віці, бувши відомим на політичній арені. Така зміна пов’язана із віднесенням гетьмана до молдавського роду Богданів.

Гетьман був поліглотом.

 Юнаку Богдану Хмельницькому вдалося отримати хорошу освіту у львівському колегіумі, де він займався вивченням мов (польської, французької, турецької та латинської). До слова, перебуваючи у турецькому полоні, гетьман виконував обов’язки перекладача.

Став спасителем польського короля.

Під час війни з Москвою, Богдан Хмельницький врятував Владислава IV – принца польського, який згодом отримав титул короля Польщі. Вдячністю за врятоване гетьманом життя стала шабля вилита із золота.

Хмельницький заявив про Україну на міжнародній арені.

 Саме за його гетьманства дипломатію української держави визнав світ від Кримського ханства до Османської імперії. Передумовою цього стало покращення внутрішньої політики та створення перших державних структур.

 Гетьман мав три дружини.

 Може здатися, що у Богдана не ладилося із жінками, проте усі шлюби були щасливими. Перша жінка Анна померла дуже молодою. Саме вона є матір’ю шести дітей Хмельницького. За другою дружиною гетьман упадав всією душею, проте її стратили через підозру у зраді. Третій шлюб Хмельницький тримав до самої його смерті.

Богдан Хмельницький був кавоманом.

 На той час напій не був поширеним у Європі. Хмельницький перейняв звичку пити каву бувши у турецькому полоні. З тих часів напоєм частували гостей двору Хмельницького. Європейській знаті кава не припала до смаку, проте жоден із гостей не смів відмовитись від частувань гетьмана.

   Місце поховання Хмельницького досі не відоме.

 Існує декілька версій, що сталося з тілом гетьмана після його смерті. Українські історики дотримуються трактування, що Хмельницького було перепоховано другом. Це було зроблено, щоб уберегти тіло від наруги, якої бажали вороги гетьмана.

Музей хустки

12 грудня у селі Завадинці відкрито музей хустки.

Музей облаштували у приміщенні сільського клубу. До його створення долучилися як мешканці села Завадинці, так і інших сіл, зокрема хустки привозили із Лісогірки, Яромирки, Сирватинець та навіть Хмельницького.

— У моїй родині — дуже багато експонатів, які залишилися з колишніх часів. Я розумію, що вдома їх з часом знищать, а для музею вони будуть корисними, — розповідає мешканка села.

Наразі у музеї представлено 294 хустки, але колекція і надалі поповнюватиметься.

На відкриття музею приїхали і представники міської влади

— Відкриття такого музею – це колосальна праця, — зазначила Олена Гріх, секретар Городоцької міської ради. — Дякую всім, хто долучився до справи, за щиру любов до всього українського. І хочу сказати, що працівники культури села Завадинці є особливими, бо вони люблять свою роботу і цей музей — яскравий приклад цього.

" Світло історій" - Національний тиждень дитячого читання

 

З 2 по 8 грудня 2024 року в Україні проходив Національний тиждень дитячого читання, організований Українським інститутом книги.

У складні часи так важливо мати орієнтири, які покажуть дорогу навіть у сильні шторми та бурі. Часто саме книги допомагають знайти відповіді на питання, які нас хвилюють.

За цей час наші читачі радили свої улюблені книги, книжкові дитячі серії, збірки віршів, що даруть нам "Світло історій".

Маємо надію, вони усім сподобалися.