Книжкова виставка - свято " Українська мова - пісня мого серця"

Із сивої глибини віків бере початок наша мова. Корені українського слова проросли з найдавніших діалектів праслов’янських писмен та розвинулись в часи Київської Русі. Древнє слово розквітало у найдавніших полемічних творах, у писемності різних часів. Шлях її розвитку - це тернистий шлях її боротьби, яка продовжується і нині. Та не вдалося тоді й не вдасться і сьогодні ворогам знищити нашу мову. Вони усвідомлюють, що ми єдиний народ, що Україна - сильна, неділима країна. І наш народ дбає про розвиток і збагачення рідної мови.

Для шанувальників рідного слова в Завадинецькій сільській бібліотеці оформлено книжкову виставку «Українська мова – пісня мого серця» з нагоди Дня української писемності й мови.

Ми живемо в чудовій країні - нашій славній Україні, і куди б ти не пішов - твоя Батьківщина, твій народ і твоя мова завжди будуть з тобою.

Ніколи не забувайте рідну мову та шануйте її.

Всесвітній день хліба

 

Хліб — це символ життя, достатку, добробуту та родинного тепла. У ньому — праця хліборобів, майстерність господинь і тепло рідного дому.

З нагоди свята у Завадинецькому сільському клубі оформлено міні-виставку хліба та домашньої випічки , яка нагадує нам про багатство українських традицій і шану до хліба на нашому столі.

Нехай у кожній родині завжди буде запашний хліб, достаток, злагода та мирне небо над Україною!

Шануймо хліб — у ньому праця, любов і життя!

Всесвітній день рукоділля

 

День рукоділля — свято творчості, краси та золотих рук!

У нашому Завадинецькому сільському клубі до Всесвітнього дня Дня рукоділля оформлено виставку робіт місцевих майстринь.

Кожна робота на виставці — це частинка душі, терпіння, фантазії та любові до своєї справи. Вишивка, рукодільні вироби й різноманітні творчі роботи демонструють, наскільки талановиті та працьовиті наші жінки.

За кожною роботою стоять умілі руки, натхнення та бажання творити красу. Саме завдяки таким майстриням живуть наші традиції, зберігається народна спадщина й передається любов до рукоділля наступним поколінням.

У фонді нашої бібліотеки є багато книг по рукоділлю.

Книга знайомить читача з історією української вишивки від X до XX століття. Розглядаються особливості самобутньої народної вишивки, її локальні характеристики щодо історико - етнографічних регіонів, описуються основні техніки шитва, розкривається символіка рушників, їхнє значення у святах і обрядах.

" Вишивання долі" - розвідка про потаємні коди української орнаментальної символіки, яка поглиблює тему космічного буття людини в потоках світлоносних енергій матеріального світу. Книга розкриває можливості впливу людини на долю, на здоров'я власного тіла, благополуччя сімї і роду через повернення до джерел духовного знання наших предків.

Книжкова виставка - шана " Вдячність і шана нашим героям"

 

Наша бібліотека на честь свята організувала книжкову викладку "Вдячність і шана нашим героям" - присвяту мужнім, незламним і відважним людям, які стали на захист рідної землі. Відважні козаки минулого й сучасні українські воїни - це покоління, об'єднані любов'ю до Батьківщини, волелюбністю,незламним духом і готовністю боронити рідну землю. Сьогодні наші захисники й захисниці продовжують славні козацькі традиції, демонструючи всьому світовій силу українського характеру, стійкість і віру в Перемогу.

В книгах, які розміщені на виставці, говориться про те, що справжні герої - серед нас! І ніхто окрім нас не захистить свою землю ,свою державу,свої святині,свою родину!

Схиляємо голови перед подвигом Героїв! Дякуємо за мужність, силу та незламність!

Слава Україні! Героям слава!

Історичний хроноскоп «Бабин Яр - подих вічного болю» (до Дня пам’яті жертв Бабиного Яру)

 "Той, хто не пам’ятає минулого, приречений пережити його знову."

 Джордж Сантаяна

     Бабин Яр - це не просто місце на карті Києва. Це місце стало символом жаху, геноциду та нелюдяності. Це рана в історичній пам’яті не лише українського народу, а й усього людства.

     У вересні 1941 року, після захоплення Києва нацистами,  у Бабиному Яру лише за два дні -  29- 30 вересня  - було розстріляно майже  34 тисячі євреїв. Ці дати стали початком страшного ланцюга масових розстрілів, які набули регулярного характеру (вони провадилися щовівторка та  щоп’ятниці)  і  тривали до 1943 року. Це стало одним із  наймасштабніших масових вбивств часів Другої світової війни.

      Протягом 1941–1943 років у цьому яру загинули понад 100 тисяч  людей: євреї, роми, українці, радянські військовополонені, представники ОУН,  пацієнти психіатричних лікарень, православні та католицькі священики.

      Бабин Яр - це  хроноскоп історичної пам’яті, через який ми заглядаємо в одну з найтемніших сторінок минулого. Тут час зупинився і біль став вічним.

Чому ми маємо пам’ятати?

     Бабин Яр - це нагадування. Нагадування про те, до чого призводить ненависть, байдужість і мовчання.

     Пам’ять - наш захист. Вшанування жертв - це не лише історичний обов’язок, це наша відповідальність перед майбутнім.

     Мовчання - співучасть. Коли ми  замовчуємо трагедії, ми ризикуємо  дати їм повторитися.

Креативні посиденьки «Чорнобривцеве диво»

 

    Чорнобривці… Все літо і осінь, до перших заморозків, ці яскраві невимогливі квіти прикрашають сади і клумби, даруючи людям радість і теплоту, випромінюючи сонячне світло.

   Вони так органічно увійшли в життя, культуру та побут українців, що стали одним із українських народних символів.

                                      Буяють квіти гарні у садах

                                      Троянди, айстри… Різні аромати,

                                      Та сниться часто у ранкових снах

                                      Цвіт чорнобривців батьківської хати.

Квіти в народі називають по різному: жовтяками, оксамитками, бархатками, бо яскраві суцвіття виграють у проміннях сонця всіма відтінками.  

Та найпоширеніша назва – чорнобривці – пов’язана з легендою про майстрів чоботарів, які виготовляли особливо гарні жіночі чобітки, що мали яскраво-червоні халяви та чорні голівки.

     Батьківщиною чорнобривців вважається Америка, де вони й досі зустрічаються в дикорослому виді, в Китаї це «квітка десяти тисяч років», символ довголіття, у Великобританії їх називають «золотом Марії», в Німеччині вони отримали назву «студентські квіти».

                             

Саме чорнобривці є традиційними елементами українського віночку. Вони є символом вірності та відданості.  Прийнято вважати, що чорнобривці запалюють у серці кохання.  

А ще ці квіти наділені цілющими властивостями. Вони допомагають лікувати печінку та нирки, знімають біль при запаленні, відновлюють шкіру після ран та опіків, зміцнюють імунітет і запобігають застудним захворюванням.

 

А ще ці квіти використовують у косметології: від випадіння волосся, для омолодження шкіри лиця, з них виготовляють олію та лосьйон.

Їх додають в компоти і киселі,  маринади та випічку, сушені квіти використовують як приправу.

                            Чорнобривці цвітуть біля хати,

                            Ароматом п’янять білий світ,

                            Їх старенька насіяла мати,

                            Гріє мамину душу їх цвіт.

      Існує багато художніх творів, пісень та казок, присвячених квітам чорнобривцям, які є одним із найвідоміших символів України та маминої оселі.

                 Найвідоміші твори та пісні:

·                         Пісня «Чорнобривці» — легендарна пісня на слова поета Миколи Сингаївського та музику Володимира Верменича. Вона стала справжнім народним гімном-спогадом про батьківську домівку, матір та дитинство.

·                         Оповідання «Чорнобривці» — зворушливий твір видатного українського педагога і письменника Василя Сухомлинського, у якому через красу цих квітів розкривається філософія життя та зв'язок поколінь.

·                      Українська народна (або літературна) казка «Чорнобривці» — поетична розповідь про        походження назви та символіку цих квітів.

·                      А скільки пісень та віршів написано про ці неймовірні квіти.

                            Осоння золото збирали,

                            Світились зорями вночі.

                            Світанком коси заплітали

                            Моїй українській землі.

                            А ранком, росами напившись,

                            Серпневий день будили ви.

                            Промінням сонця причастивши,

                            Запали в душу назавжди.

          Чорнобривці в українській літературі традиційно символізують рідну землю, материнську       любов, пам'ять про поріг батьківського дому та незнищенну духовну наснагу.

   Тож насолоджуйтеся красою цих прекрасних квітів, вдихайте їх         неповторний аромат, використовуйте їх цілющі властивості собі на благо.

Стіл пам’яті

 

Сьогодні ми залишаємо за цим столом місце для тих, кого вже немає поруч… Для наших Захисників і Захисниць, які віддали найдорожче — своє життя — за свободу та незалежність України.

Це місце порожнє, але воно нагадує нам про тих, чиї імена назавжди залишаться в наших серцях. За кожним із них — родина, друзі, мрії та нездійснені плани.

Нехай цей стіл стане символом нашої вдячності, шани та вічної пам’яті.

Пам’ятаємо. Шануємо. Не забудемо.

Вічна пам’ять Героям України