День Єднання

 

Сьогодні, 16 лютого, Україна відзначає День Єднання – свято, яке нагадує нам про силу національної єдності, патріотизму та спільної мети. Так в єдності наша сила! І це не просто слова, а істина, значущість якої ми всі відчули під час війни…

  Сьогодні,як і багато днів підряд, наші жіночки незважаючи на холод  плетуть маскувальні сітки для захисників. Щира подяка цим невтомним жіночкам – трудівницям, які залишають свої щоденні справи і збираються  на декілька годин в сільському клубі, щоб, як вони кажуть, зробити свій маленький внесок у велику Перемогу. Хочеться назвати їх:  Шараварська О.,Боцян Л,Моцна О.,Хаєцька Я.,Стаднік М.,Бень І., Прубняк Є.,Дикунець Н.,Борис Н. Хаєцька В., Рожко Р., Дзян С.,Кльоц В.

  А Пипа Г. та Щудляк І. незважаючи на далеку дорогу приходять до нас із В.Яромирки.

  Жінки добре розуміють,як важко нашим захисникам, які у холоді, під обстрілами стоять незламно, боронячи кожен клаптик рідної землі. Воїни бережуть наш спокій, а ми маємо їм допомагати всім, що в наших силах. Замовлень на сітки багато, військові дякують і це дуже мотивує. «Хай наші сітки, як і наші молитви, бережуть тих, кому ми зобов’язанні життям», - кажуть жіночки.

  Коли гуртується громада, кожен її маленький вклад є важливим,щоб допомогти нашим захисникам.

  Наш односельчанин Александрович В. виготовив більше 600 окопних свічок, які зігріватимуть наших воїнів. А допомогли йому в цьому  воском та парафіном : отець Ярослав, Войталюк С., Терещук Й., Гичкіна – Александрович Г., Хаєцький В., та Хаєцький Б. А банки для свічок збирали дружно і в Завадинцях , і в Яромирці.

  Теплі в’язані носки, пояси та килимки для наших захиснкиків в’яжуть Хаєцька В. та Терещук О.

День єднання - це не просто свято,  це символ нашої сили та єдності. Він нагадує нам, що ми - один народ, і разом ми можемо подолати будь-які труднощі.

Історія вчить. Що держави тримаються лише на внутрішній єдності і силі народу. Сьогодні українці доводять всьому світові, нас не зламати, бо ми тримаємося разом, об’єднані спільною метою.

"Війною палала далека земля" (до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав)

 

Ти - вічний біль, Афганістан,

Ти - наш неспокій

І не злічить глибоких ран

В борні жорстокій.

І не злічить сліз матерів,

дружин, дітей -

Не всі вернулися сини із тих ночей…

15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Цей день приурочений річниці виведення військ з Афганістану.

Афганська війна - одна з трагічних сторінок нашої історії, вона несла смерть, каліцтво, одягнула в жалобу тисячі сердець. Минуло 37 років відтоді, як вийшли з Афганістану війська, але рани цієї війни кровоточать і досі, тому що її історія написана кров’ю солдат, сльозами та горем дружин, матерів, дітей.

Вона тривала більше 9 років і назавжди залишилася болем у серці нашого народу. Ми маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни і пам'ятати, що і серед нас живуть люди, які в 20-30 років стали свідками й учасниками воєнних подій. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом.

Віддаючи данину пам’яті героям афганської війни ми підготували для своїх користувачів перегляд «Війною палала далека земля», де представлено книги про ті далекі події, фотографії учасників бойових дій – наших земляків.

Книжкова симфонія кохання

 Кохання…Багато століть людство не може знайти єдиного визначення для цього неймовірного почуття. Все змінюється у цьому шаленому світі і лише кохання залишається завжди юним і прекрасним, завжди новим і несподіваним.

Тож, усіх хто кохав і кохає, хто хоч раз в житті втрачав голову від кохання, тих, хто проніс свої почуття через все життя, і тих, хто ще, на жаль, не відчув цього запаморочливого, прекрасного почуття, запрошуємо відвідати нашу виставку-інсталяцію «Книжкова симфонія кохання».

Існує багато віршів, пісень, легенд та неймовірних історій про кохання. Ми обрали для вас найсуттєвіші, найзворушливіші історії, щоб показати всю багатогранність цього почуття. Цікаве знайомство з книгами про кохання стане для багатьох з вас незабутнім книжковим побаченням.

Запрошуємо вас завітати до нашої бібліотеки і вибрати собі книгу до душі.

-

Крути - символ української мужності

 

                               І знов, у котрий це вже раз,

Зійшлися ми в одній родині,

Щоб пом’януть той славний час,

Коли в офіру Батьківщині

Себе принесли кращі з нас.

Нема любові понад ту,

Що окропила кров’ю Крути,

І ту гарячу кров святу

Повік Вкраїні не забути.

 

Щороку 29 січня потяг історії повертає нас, сучасних українців і українок, до маленької станції Крути. У 1918 році тут відбувся бій, який став героїчною сторінкою історії нашого народу. Цього дня ми віддаємо шану стійкості та мужності молодих хлопців, які так само, як і сьогоднішні захисники України, стали на захист української держави та зупинили нападника.

…Крути і сьогодні доторкають променями гіркотної печалі непересічного громадянина України. Історію створюють люди. І кожне покоління обирає чи то власний тягар непевності, чи смолоскип палаючої Свободи. Вони ж обрали Волю, виявилися свідомішими від більшості своїх ровесників, навіть мудрішими за деяких великодержавних мужів того часу. І заплатили дорого - власним життям. Їх давно оплакали батьки і неціловані наречені. Їх і досі оплакує Україна…

І в цей важкий для нашої країни час, коли йде війна з російським агресором, сьогоднішні наші мужні, незламні захисники-воїни, український народ виборюють Перемогу, яка неодмінно буде за нами!

З метою вшанування пам’яті Героїв Крут для користувачів бібліотеки вбуло проведено історичний репортаж «Крути – символ української мужності».

           

                                             

«Трагедія Голокосту в Україні» (до Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту)

 

   

  Щороку 27 січня світ вшановує пам’ять мільйонів жертв Голокосту — однієї з найстрашніших трагедій ХХ століття, яка стала наслідком нацистської політики знищення цілих народів та залишила глибокий слід у світовій історії.

   Після приходу до влади в 1933 році Адольф Гітлер та його нацистська партія розпочали реалізацію політики антисемітизму та расової дискримінації. Було ухвалено Нюрнберзькі закони (1935 р.), які позбавляли євреїв громадянських прав. Пропаганда сприяла поширенню ненависті, а погроми, такі як "Кришталева ніч" (9–10 листопада 1938 р.), стали початком відкритого насильства проти єврейського населення.

 

      Після початку Другої світової війни у 1939 році нацисти запровадили політику гетто, примусово переселяючи євреїв у відгороджені райони міст, де панували голод і хвороби. Найвідомішими гетто були Варшавське, Лодзьке та Львівське.

      У 1941 році нацистське керівництво ухвалило план масового знищення євреїв, який отримав назву "Остаточне розв’язання єврейського питання" (Die Endlösung der Judenfrage). Це призвело до створення системи таборів смерті, де людей масово вбивали в газових камерах, розстрілювали або катували до смерті.

 

 Найвідоміші концтабори:

Аушвіц-Біркенау (Освенцім) — найбільший табір смерті, де загинули понад 1,1 мільйона людей.

Треблінка — табір, у якому знищили близько 800 тисяч євреїв.

Майданек, Собібор, Белжець, Хелмно — місця масових вбивств єврейського населення.

       Окрім таборів смерті, у Східній Європі діяли спеціальні загони айнзацгруп, які проводили масові розстріли. Так, у вересні 1941 року в Бабиному Яру (Київ, Україна) за два дні було вбито понад 33 тисячі євреїв.

 

       Незважаючи на страшні умови, жертви Голокосту чинили опір. Найвідоміші приклади:

Варшавське повстання у гетто (1943 р.) — озброєне повстання єврейських бійців проти нацистів.

Втечі з концтаборів — у Собіборі (1943 р.) група в’язнів здійснила успішне повстання і втечу.

Рух Опору та Праведники народів світу — тисячі людей ризикували життям, рятуючи євреїв.

       У 1944–1945 роках війська антигітлерівської коаліції почали звільняти концтабори. Світ дізнався про жахи Голокосту після звільнення таких таборів, як Аушвіц, Бухенвальд, Дахау. Після війни відбувся Нюрнберзький процес (1945–1946 рр.), де головні нацистські злочинці були засуджені за геноцид та злочини проти людяності.            

 

       Збереження пам’яті про жертв Голокосту та засудження будь-яких форм  дискримінації є важливими кроками до того, щоб подібні трагедії ніколи не повторилися.  Пам’ять про Голокост має бути не лише історичним фактом, а й застереженням для майбутніх поколінь.

 

 

        

"Поетичні розсипи Павла Тичини» до 135-ї річниці від дня народження

 

23 січня 135 років тому в Пісках, що на Чернігівщині, народився видатний український поет Павло Тичина.
  Він був людиною універсального таланту – гарно малював, грав на багатьох інструментах, був чудовим диригентом, записувачем народних пісень, писав музику, мав гарний голос і співав, самотужки досконало опанував майже 20 іноземних мов. Та найбільшої слави зажив як поет.
  Павло Тичина був унікальним поетом, що подарував українській літературі власний стиль – "кларнетизм". Його поезія вражає майстерністю художнього слова, мелодикою, адже неймовірна лірика напрочуд ніжна, трепетна, зворушлива.
  Найвідоміші збірки – "Сонячні кларнети", "Плуг", "О панно Інно…", "Арфами, арфами", "Не дивися так привітно", "Пам'яті тридцяти". У творчому доробку Павла Григоровича окрім великої кількості поетичних збірок – близько п'ятнадцяти поем ("Золотий гомін", "Скорбна мати", "Похорон друга", "Сковорода" та ін.). Він – автор наукових праць з літературознавства, мовознавства, теорії музики. Залишив також велику спадщину як перекладач.
  Творчість Павла Григоровича не залишає байдужими численних шанувальників, а його ліричні вірші, пронизані тонким почуттям прекрасного, назавжди увійшли у скарбницю світової літератури.
  До 135-ї річниці від дня народження українського поета, перекладача, публіциста, громадського й державного діяча Павла Тичини наша бібліотека підготувала виставку-персоналію "Поетичні розсипи Павла Тичини».

Запрошуємо до перегляду всіх, хто бажає ознайомитися з його неперевершеною творчістю й життєвим шляхом.

Соборна. Вільна. Неподільна.

 

Щороку 22 січня Україна відзначає День Соборності. Офіційно це свято встановлено Указом Президента України "Про День Соборності України" від 21 січня 1999 року.

 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акта злуки (об'єднання) Української Народної Республіки і Західно-Української Республіки в єдину незалежну державу. Акт Злуки став символом єднання українських земель, втіленням мрій багатьох поколінь про неподільну державу.
 Сьогодні, у День Соборності України , ми згадуємо слова, які стали основою нашої нації: єдність, незалежність, свобода.
     День Соборності - це нагадування кожному з нас про те, що сила народу в його згуртованості. Коли наша держава продовжує боротися за свої кордони, питання соборності набуває ще більшого значення. Ворог намагається розділити нас, але ми знову й знову доводимо: Україна єдина. Від заходу до сходу, від півночі до півдня - нас об’єднує віра, свобода і прагнення миру.

Сьогодні, як і багато днів до цього, наші односельчанки об’єдналися навколо спільної справи — плели маскувальні сітки для наших захисників.

У кожному вузлику — турбота, віра й щира молитва за тих, хто боронить нашу землю. Ця спільна праця стала ще одним доказом того, що соборність — це не лише історична дата, а й щоденна єдність сердець, рук і помислів.

Разом — ми сила. Разом — до Перемоги.

    Завітайте до бібліотеки, де вашій увазі пропонується виставка «Соборна. Вільна. Неподільна », на якій представлені книги та документальні матеріали, присвяченими темі соборності та національного єднання.