пʼятниця, 10 квітня 2020 р.

Легенда про ясен







Легенда про ясена

     Велетенський красень-ясен розрісся на перехресті двох вулиць крихітного хутора. Він, наче сторож, височіє при в’їзді на Золотарку. Старожили припускають, дерево росте тут вже понад сто років і стало свідком багатьох історичних подій. Хоч ясен і порожнистий з велетенським дуплом усередині, щоб обійняти стовбура, не вистачить і трьох людей.
Найімовірніше, з’явився красень тут ще за часів пана Пуласького, який мав тут маєток та оточив володіння алеями ясенів. Однак, з усіх залишився лише цей самотній і німий свідок історії.
Щоправда, є й інша версія того, звідки в селі взялося це велетенське дерево, - містична легенда. Начебто, була у пана молоденька служниця – Катерина. Її краса привабила володаря маєтку і звела з розуму. Та захистити красуню-сироту від зазіхань пана не було кому. Страх дівчини помітив молодий конюх Микола і обіцяв допомогти.
Одного разу, коли пан наздоганяв служницю, яка вирвалась з його загребущих лап, дорогу йому перейшов Микола. Він затримав чоловіка, поки Катерина відбігла далеко. Звісно, пробачити такого пан не міг і наказав вбити конюха, який посмів протистояти своєму володарю. Миколу до смерті забили батогами неподалік маєтку. А через деякий час на тому місці виросло дерево – міцний ясен, листя його тріпочучи на вітрі, наче шепотіло: «Втікай, втікай!».
Катерини після того так і ніхто не бачив. Дехто говорить, що інколи місячними ночами біля ясена можна побачити силует дівчини у білій сукні, яка намагається обійняти ясена, а потім зникає у світанку.
Так і возвеличується ясен – наче грізний захисник, оберігаючи мешканців хутора від вітрів та негараздів, підтримуючи своїм гіллям небо, а корінням мовби сягаючи центру землі.

Немає коментарів:

Дописати коментар