Конкурс " Фото з книгою в найдивовижнішому місці"

 

Останні моменти літа…

 Літо для  бібліотеки – це пора творчості, фантазії, активізації усіх  форм індивідуальної та масової роботи з читачами-дітьми, можливість ближче пізнати їх.

  Літні канікули – мрія кожної дитини. Це прекрасна пора для змістовного відпочинку, веселих розваг та читання улюблених книжок. А у книг, як відомо,канікул немає. Книжкові стежини літа надзвичайно цікаві!

   Цьогорічні літні читання для користувачів-дітей нашої Завадинецької книгозбірні  проходили під гаслом «Літо, книга, позитив!».

   Одним із заходів літніх читань для дітей було проведення  конкурсу «Фото з книгою в найдивовижнішому місці».

Мати Тереза - служниця добра

 

 

     26 серпня  виповнюється 110 років від дня народження Святої Матері Терези ( 1910-1997), католицької черниці, засновниці доброчинних місій, лауреата Нобелівської премії миру (1979).

             Цікаві факти про Матір Терезу

1) Жінка відома всьому світу як Мати Тереза, або Свята Тереза з Калькутти. Проте її справжнє ім’я – Агнес Гондже Бояджіу, що в перекладі на албанську означає квітка, або бутон троянди.

2) Незважаючи на те, що день народження Матері Терези 26 серпня, сама вона відзначала його 27 числа – день, коли її хрестили.

3) Черниця все життя допомагала бідним, тому багато хто вважає, що це пов’язано з тим, що вона бідувала сама, проте насправді це не так. Вона народилася в багатій родині, і її фінансове становище було досить стійким.

4) Сама Мати Тереза не прив’язувала себе до конкретної країни чи громадянства. Вона завжди говорила, що належить всьому світу. “По крові я албанка, за громадянством я індіанка, по вірі я католицька черниця. Що стосується мого покликання, то я належу всьому світу. Що стосується мого серця, то воно повністю належить Серцю Ісуса”.

5) Вона ще з 12 років зрозуміла, чому хоче присвятити своє життя, і була зачарована розповідями про життя місіонерів і монашим служінням в Індії.

6) Коли вона доглядала за хворими і бідними в Калькутті, то не отримувала жодної винагороди. Тому їй доводилося просити грошей просто на вулиці, аби не померти з голоду.

7) За своє дивовижне життя Мати Тереза отримала понад 120 нагород. Найвідоміші з них – це Премія миру Рамона Магсайсайя і Нобелівська премія миру.

8) Мати Тереза і принцеса Діана дружили. Під час своєї останньої зустрічі в 1997 році вони разом молилися, ідучи рука об руку по вулицях Нью-Йорка. Це було всього за кілька тижнів до смерті обох. Леді Ді загинула в результаті трагічної автокатастрофи 31 серпня, Мати Тереза померла 5 днів потому.

Живи і міцній, українська державо!

 

23 серпня в нашій державі відзначають День Державного Прапора. Державний прапор є символом незалежності нашої країни. В усі часи в українців прапор дуже шанували. В селі Завадинці теж долучились до свята.

24 серпня – День Незалежності України. Це свято нашої рідної Батьківщини – країни, де ми народилися і живемо. Кожна людина любить свою землю, свій народ і свою мову, свої пісні,танці,казки. Ми - українці, пишаємося своєю країною, адже наша Україна – найкраще місце на землі! Пропонуємо вам відео - знайомство з книжково – ілюстративною виставкою «Живи і міцній, українська державо!»

Нехай свято Незалежності духмяним серпневим запахом українського хліба принесе у ваш дім щастя і добро, порозуміння та згуртованість, мир та любов!

Виставка - інсталяція

 

 

Величне свято Преображення Господнього - явлення величі Ісуса Христа на горі Фавор ( Табор) святкується ще з IV століття. За Матвієм, Марком та Лукою : одного дня Ісус, покликавши з собою трьох апостолів (Петра, Якова та Іоанна ), привів їх на високу гору Фавор. Там на очах в апостолів Ісус "преобразився": лице його засяяло, як сонце, а вбрання стало яскраво - білим. Біля Ісуса з'явились пророки Мойсей та Ілля, а з ясної хмари, що всіх окутала пролунав голос : " Це - мій улюблений Син, що я його вподобав, його слухайте" ( Мт.18,5). Свято Преображення Господнього належить до дванадесяти ( дванадцяти найбільших у році).В народі свято Преображення називають Яблучним (Другим ) Спасом, адже з давна- давен незамінним атрибутом спасівського кошика були яблука.До свята в бібліотеці оформлено вистаставку - інсталяцію " Святий Спас прийшов до нас".

Стежками рідного села

 

 

 

   Стежками рідного села

    ( Туристично – краєзнавчий маршрут с.Завадинці)

 

 

 

 

                   Споконвічна традиція усіх народів - патріотична любов до клаптика рідної землі, де ти народився і виріс, повага до батька-матері, пам'ять про предків, шанування рідної мови, історії, усвідомлення себе кров'ю і плоттю свого народу, бажання передати його духовні надбання у спадок наступним поколінням - це природні почуття. Людське життя спалахує дивовижним цвітом різнобарвних квітів, що випромінюють яскраве світло та тепло, яке зігріває наші душі, спраглі до добрих вчинків та високих моральних цінностей. Людина приходить у цей світ, щоб залишити по собі якісь корисні сліди, усвідомлюючи, що всі земні блага тимчасові й минущі, а всі приваби цього світу подібні до польової квітки: дмухне вітер, прийдуть морози - і її немає. Для людини важливим і незабутнім є те місце, де вона народилася, живе, переносить хвилини щастя й невдач, крізь терни іде до своєї мети, проходячи повз наш "ирій " - дитинство. У серці справжнього українця завжди жив і житиме той яскравий вогник , що повсякчас нагадує нам про наше походження, про наше минуле. Це та незгасима зоря, що кожний час зігріває душу своїм теплом, спогадами та дає нам надію на краще майбуття, на великі досягнення та звершення українського народу як могутньої та непереможної нації.

   Багато хто в пошуках цікавих місць вирушають в далекі подорожі як в межах своєї країни так і поза ними, не помічаючи справжні «перлини» в рідному населеному пункті, на своїй вулиці і навіть за рогом.

     Працівники культури села Завадинці розробили туристично – краєзнавчий маршрут « Стежками рідного села» ,  з метою кращого пізнання рідного краю, його історії, природи, людей.

 

Туристично – краєзнавчий маршрут    села   Завадинці

 

      1.    Церковно-приходська школа (1909 р.)

   2.  Пам’ятний знак

       3.  Хата Нагуляк Валентини Семенівни

       4.  Підприємство по вирощуванню шампіньйонів (ПП Надвиничний)

       5. Панська криничка

       6. Парк ”Сосни”

       7. Цілюще джерело

       8. Столітній ясен

   9. Журавель

     10.Камяний кар’єр (Золотий)

  11.Траянів вал.

 

 

 

 Завадинці – село Великояромирського старостинського округу № 2 Городоцької міської  ОТГ, розташоване в низовині, якою протікає річка Яромирка, що впадає в річку Смотрич.

     Вірогідно, що Завадинці засновані в ХІV столітті. В основі назви села лежить слово « завада», тобто перешкода. Це пов’язано з оборонними заходами феодалів. Литовці спорудили дерев’яні завали на шляху нападів поляків, біля яких і виникло  с.Завадинці.

     За документами Кам’янець –Подільського науково – історичного архіву, Завадинці вперше згадуються в 1451року.

 До складу села входить два хутори Золотарка і Поляна.

 

 

1.Церковно-приходська школа
с. Завадинці

 

 

 

 

     Збереглося фото , на якому  зображено учнів  церковно – приходської школи  с.Завадинці,  яка була збудована за кошти громади ще у 1882 році.

    Цікавий факт в тому, що ця будівля найстаріша у нашому селі, змінювався тільки її зовнішній вигляд. У радянські часи тут теж була школа, потім швейна майстерня .

На теперішній час у цій будівлі знаходиться костьол.

 

 2.    Пам’ятний знак.

   На місці могили перепохованих у село В. Яромирку  2-х воїнів ,які загинули у Другій світовій війні 9.05 1990 році було відкрито пам’ятний  знак, як подяка тим 105 жителям села , що не повернулися з фронтових доріг.

 

     3.   Хата Нагуляк В.С.

 

     Збереглась  дарча  грамота видана паном Казимиром Пуласким 1.03. 1906 року  братам Михайлу і Федору Прозорським.
Господарі  мали  виплачувати  борг 5 тисяч рублів по мірі можливості . Хата була камяна,  із залізним дахом, поруч знаходився винний склад, кусок землі шириною 23 сажня і довжиною 123 сажня, а ще конюшня і клуня.

   Брати поділили хату навпіл, а їх діти  перебудували її.

4. Підприємство по вирощуванню шампіньйонів  ПП Надвиничного О.С.

 Справжньою візитівкою нашого села є шампіньйони.

У 2004 році  Олег Степанович Надвиничний організував сімейне підприємство по вирощуванню грибів, яке відоме далеко за межами нашого села.

 

 

          5.  Панська криничка

Знаходиться у парку “Сосни”, вона приваблює людей і сьогодні, бо вода, як кажуть старожили, має цілющі властивості — лікує хвороби очей. Існує легенда про це джерело. Розповідають, що вперше на джерело натрапив сам пан К. Пуласький,  гуляючи своїм розкішним парком.

 

 

 

 

 

 

                                  

  6.Парк “Сосни”

  На пагорбі понад річкою Яромирка знаходиться гайок, який по розповідях старожилів, був справжнім панським парком з  алеями, якими пани виходили і виїзджали на прогулянки. Парк був багатий на гриби і ягоди та різноманітних тварин. Долиною понад річкою ріс фруктовий сад. Породи дерев переважали сосни та граб, тому називали цей парк “Сосни”.

Далі польовою дорогою прямуємо до хутора  Золотарка.

 

7. Цілюще джерело

На нашому шляху із лівової сторони знаходиться цілюще джерело. Вода тут дуже смачна. Кажуть,що коли її кіпятити то зовсім немає накипу. Хто спробував цю воду хоч раз ,неодмінно приходить ще.

 

 

 

 

 

 

8. Столітній ясен

 

 

Велетенський красень-ясен розрісся на перехресті двох вулиць крихітного хутора Золотарка. Це єдиний ясен, який ще був посаджений паном Пулаським і зберігся до наших часів із розкішної алеї ясенів, що були обсаджені навколо маєтку на хуторі. Територія маєтку була зображена на карті і мала назву “Польовий фільварок”. А ще існує містична легенда про ясен.

 

 

 

 

 

  9.Журавель.

Ще на хуторі Золотарка збереглась криниця – журавель.

 

 

Милуючись мальовничими краєвидами прямуємо далі.

 

         

10. Кам’яний кар’єр ( Золотий )

 

      Кар’єр біля купинського лісу. За спогадами старожилів, саме там продавали камінь цукровому заводу у селі Левада і брали за нього золото. Саме звідси походить назва хутора Золотарка. “Багата гора”, “Золота гора” — говорилось в народі. Насправді - “кам’яна гора”, що прилягає до лісу, багата своїми покладами. З цієї “Золотої гори” будували в усіх навколишніх селах панські маєтки і випалювали вапно.

 

 

               11 . “Траянів вал”

Через село Завадинці проходить один із так званих “Траянових валів”, які широко відомі у Східній Європі. Сучасна висота 2-2,5 м, ширина основи — 20 м. Довгий час вважалося, що такі вали появлялися в  І ст.н.е., за правління римського імператора Траяна (звідки і їх назва). Проте, в останні роки з’ясовано, що подібні фортифікації відносяться до різних історичних періодів. Що ж стосується нашого валу, то є підстави пов’язувати його появу, скоріше всього, з VIII – VII ст. до н.е. Відомості про історію спорудження валу можна дізнатись у книзі “Городоччина: минуле і сучасність у контексті історії Поділля. Науковий збірник” — Городок, 1994 р. - с. 70.