Сьогодні говоримо говоримо про най дорожче, найсвятіше, про те, що кожен з нас всотав у себе ще з молоком матері, те, що кожен увібрав у серце разом з бабусиною казкою, те, що понесемо у своє життя, допоки й віку нашого земного, а потім - і небесного. А понесемо мову - " золоту зоряночку" нашої душі й долі, бо тільки рідним словом можна проговорити до серця...
Вивчайте, люди, рідну мову,
Дітей, онуків нею вчіть.
Її, як пісню колискову,
Як матір в серці бережіть.
Любіть цю мову, як кохану,
В похмурі і щасливі дні.
Любіть її, як Богом дану
Лиш українцям на Землі.
Філологічна гра " У казковому світі мови" у бібліотеці.
