Валентинка для захисника

 Сьогодні - День святого Валентина. На жаль, багато закоханих святкують його далеко один від одного, і чимало привітань в цей день полетить на фронт. Нехай усі слова любові, сказані чи написані сьогодні, зігрівають душі та серця наших захисників.

Найтепліші та щиросердечні вітання від маленьких завадинчан з Днем святого Валентина для кращих із кращих – чоловіків і жінок , які зараз захищають нашу землю і власноруч виготовленні валентинки.

Виставка - настрій "Неймовірні історії кохання"

 День Святого Валентина – надзвичайне свято, або це свято всіх закоханих. Воно зовсім не слов’янське, але Європа святкує його з задоволенням вже 120 років. З недавніх пір воно стало популярним і в нашій країні. Це свято з сумною і романтичною історією, зі своїми традиціями. Одне із головних правил - робити коханим подарунки – так звані «валентинки», які обов’язково повинні мати форму серця, бо саме таку листівку – зізнання молодий єпископ Валентин надіслав своїй закоханій, сліпій дочці тюремника. А було це перед його стратою за те, що він порушив наказ імператора і таємно одружував молоді пари. Імператор вважав, що одруження робить чоловіків поганими солдатами.

З тих пір, 14 лютого, день страти Валентина – свято любові, свято почуття, яке окриляє, дає сили і надхнення, радість і захоплення. І завдяки якому продовжується життя на землі. А Святий Валентин опікується закоханими, допомагає їм щасливо прожити в мирі і злагоді. І нехай у вашому житті завжди буде поруч кохання до батьків, до рідної землі. Чекайте кохання і воно обов’язково прийде до ваших сердець.

А ми, працівники культури села Завадинці, даруємо вам чудову романтичну виставку - настрій «Неймовірні історії кохання».

Завітайте до нас, ви будете задоволені. На виставці багато книг про кохання, дружбу та інші людські почуття. Зі святом, Вас, шановні читачі! Щастя, Вам, нехай завжди сяє у Вашому житті зірка кохання. Не розлучайтеся з нею і даруйте одне одному радість кохання.

День безпечного Інтернету

 

    11 лютого 2025 року  у світі відзначається День безпечного Інтернету (Safer Internet Day).

День безпечного Інтернету – це час, коли ми об’єднуємо зусилля для створення безпечного та позитивного онлайн-середовища:

• прагнемо підвищити обізнаність дітей, батьків та освітян про потенційні загрози в Інтернеті та навчити їх ефективним способам захисту;
• допомагаємо дітям зрозуміти важливість відповідальної поведінки в Інтернеті, зокрема, щодо поваги до інших, захисту особистої інформації та критичного мислення;
• працюємо над створенням безпечного та сприятливого онлайн-середовища, де діти можуть навчатися, спілкуватися та розвиватися без страху.

Всеволод Нестайко - Майстер дитячих пригод

 Всеволод Нестайко – один з найкращих авторів дитячої літератури. Ви чули його рецепт вічної молодості? “Посміхатися частіше треба – тоді помолодшаєш”. Ми абсолютно з ним погоджуємося і ділимося цікавими фактами про письменника, який до останнього дня своїх 84 років залишався в душі молодим…

Факт 1. Всеволод Нестайко народився “між рядків”

За сімейною легендою, мати-філологиня народила хлопця в перерві між читанням Ремарка. Уже тоді акушер сказав: “Мадам, схоже, у вас народився письменник”. Таки мав рацію, тож доля Всеволода була визначеною ще в пологовому будинку! До речі, проявився талант справді досить рано – перше оповідання хлопець написав у 8-річному віці.

Факт 2. Всеволод Нестайко виріс завдяки сну і дощу

“Рудий африканський їжачок”, “пожежна машина” або “море горить” – так через низький зріст та руде волосся називали Всеволода в школі. Ну як тут не хотіти скоріше стати дорослим? Та рецепт було винайдено: хлопець навмисно мокнув під дощем та відправлявся спати о сьомій вечора, відомо ж, що уві сні ростуть. Непомітно Всеволод таки вимахав під два метри – ось що значить цілеспрямованість:)

Факт 3. Дитячий письменник був батяром

До слова про школу: поведінка майбутнього письменника за партою була далека від ідеальної, бо своїми жартами він змушував сміятися не лише однолітків, але й учителів, за що його часто виганяли з класу. Одного разу Всеволода навіть витурили зі школи, проте хлопець провів мирні перемовини з директором і залагодив проблему ще до того, як новина дійшла до матері.

Факт 4. Всеволод Нестайко був сином січового стрільця

У такого веселого й дотепного автора життя було далеко не таким легким і безхмарним, як у його історіях. Історичні події внесли корективи в долю родини Всеволода Нестайка: коли хлопцеві було три, його батька заарештували та вбили в концтаборі через те, що був Січовим Стрільцем та належав до Української Галицької Армії. А далі картини голоду та війни, тож хлопцю довелося швидко подорослішати, проте оптимізму Всеволод не втратив і повернувся в дитинство у своїх творах. “Вихід був один – стати дитячим письменником. Так я й зробив. І, пам’ятаючи своє невеселе дитинство, я намагався писати якомога веселіше”, – казав Нестайко про свою творчість.

Факт 5. Письменника звинувачували в антирадянщині

Найвідоміший твір “Тореадори з Васюківки”, який включено до авторитетного списку Г. К. Андерсона як один з найкращих творів світової літератури для дітей, викликав далеко не захоплення в радянської влади. На Нестайка доносили через “нерадянських” героїв, бо хіба можна було, щоб персонажі твору закохувалися та провалювали іспити, отримуючи двійки, коли всі думки мали б бути про партію? Та це викликало ще більший інтерес читачів, тож популярність твору росла – його було перекладено двадцятьма мовами світу, а фільм, знятий за “Тореадорами…” здобув ґран-прі на кінофестивалі в Мюнхені в 1968 році.

Світлий, веселий, позитивний, дотепний та людяний – це далеко не всі прикметники для опису Всеволода Нестайка. Хочете додати яскравих фарб та трохи безтурботності до сірих буднів? Усім ласкаво просимо до нашої бібліотеки читати Нестайка, й гарний настрій гарантовано!

День памяті героїв Крут

 

29 січня в Україні відзначають День пам’яті героїв Крут.

107 років тому не численне добровольче формування українських патріотів на кілька днів затримало наступ більшовицької армії на Київ. Тоді вони зробили неймовірне — дали відсіч і показали, що червона чума не зможе оволодіти Україною так просто.

Дорогоцінний час, виграний крутянами, показав світові, що відновлена Україна буде боротись. За рік УНР та ЗУНР, як наслідок, об’єдналися та проголосили про створення Соборної України. Герої Крут навічно вписали свої імена в історію державотворення і в пам’яті нашій, навіки, лишись непереможеними.

Незламні кіборги

 День пам’яті жертв Голокосту відзначається щорічно 27 січня. Ця дата встановлена Генеральною Асамблеєю ООН у 2005 році на знак вшанування жертв трагедії, пов’язаної з нацистськими переслідуваннями під час Другої світової війни. Саме цього дня 1945 року війська союзників звільнили в’язнів концентраційного табору Аушвіц-Біркенау.

В найбільшому нацистському таборі смерті Аушвіц поблизу польського міста Освенцим мученицькою смертю загинуло близько 1,4 мільйона людей.

Голокост - це трагедія, яка назавжди залишила свій слід в історії України. В Україні загинуло близько 2 мільйонів євреїв, а також сотні тисяч інших людей. Найбільшим місцем масових вбивств євреїв в Україні був Бабин Яр. Страчували в Бабиному Яру не лише євреїв. Нацисти також розстрілювали українських націоналістів, підпільників, військовополонених. Не шкодували навіть дітей.

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту має нагадати всім тиранам і агресорам сьогоднішнього світу про небезпечність і наслідки їхніх дій. І рано чи пізно всі понесуть покарання за свої нелюдські вчинки.

Усі країни мають право на безпеку та розвиток. Усі люди в цьому світі мають право бути вільними та рівними, незалежно від їхньої етнічної приналежності, кольору шкіри, мови, віросповідання.

Пам’ятаймо ж про це, згадуючи мільйони жертв Голокосту та вшановуючи їхню пам’ять!

Дівчина з легенди

 

25 січня – 400 років від дня народження Марусі Чурай. Української народної поетеси та співачки.

Історія життя Марусі Чурай

Згідно з переказами, Маруся Чурай народилася в 1625 році й жила у Полтаві. Вона була дочкою козацького сотника Гордія Чурая, який став одним із лідерів антипольського повстання. Їхній будинок у Полтаві нібито стояв на березі Ворскли, неподалік Хрестовоздвиженського монастиря, що зберігся досі. Батько Марусі був старшиною під час повстання Острянина і був спалений на багатті у Варшаві як бунтівник.

Маруся лишилася жити з матір'ю. Дівчина вирізнялася неймовірною красою та мала багато залицяльників, серед них був молодий козак Іван Іскра. Але вона була закохана в іншого — Гриця Бобренка, сина хорунжого Полтавського полку, з яким таємно заручилася.

Незабаром, у 1648 році, Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутися. Маруся Чурай чекала на нього чотири роки, проте коли хлопець повернувся, виявилося, що він покохав іншу — дівчину Ганнусю із заможної сім'ї.

Важко переживаючи зраду, Маруся Чурай вирішила отруїти себе зіллям. Але отруту випадково випив Гриць, коли прийшов на зустріч із Марусею.

Полтавський суд засудив Марусю Чурай до страти, але її амністували універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра. В універсалі йшлося:

"В розумі ніхто не губить, кого щиро любить. Отже, і карати без розуму не доводиться, а тому наказую: зарахувати голову полтавського урядника Гордія Чурая, відрубану ворогами нашими, заради чудових пісень, що вона їх складала. Надалі ж без мого наказу смертних вироків не здійснювати. Марусю Чурай з-під варти звільнити".

Дівчина ходила на прощу до Києва для покути, але, повернувшись у 1653 році до Полтави, померла у 28 років, не витримавши загибелі коханого. Також існують дані, що вона померла від сухот або стала монахинею.

Найвідоміші твори, авторство яких приписують Чурай

Маруся Чурай або її збірний образ уособлюють першу українську жіночу романтичну лірику. За легендою, дівчина віршувала і наспівувала навіть у звичайних розмовах, і її рядки вмить підхоплювали інші – так вона стала знаною не лише на Полтавщині, а по всій Україні.

Марусі Чурай приписують авторство таких пісень, як "Засвіт встали козаченьки" (інша версія "Засвистали козаченьки"), "Віють вітри, віють буйні…", "Сидить голуб на березі", "Зелененький барвіночку", "На городі верба рясна", "Котилися вози з гори", "Шумить-гуде дібровонька", "В кінці греблі шумлять верби", "Ой у полі вітер віє" та "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці".

Твори про Марусю Чурай

Постать Марусі Чурай надзвичайно приваблювала українських авторів, про неї написано чимало творів. Перша спроба показати справжні події з життя народної піснярки належить драматургові Григорію Бораковському — він написав драму "Маруся Чурай — українська піснетворка" зі слів старого козака з Полтавщини.

Письменник Кирило Тополя створив п’єсу «Чари», Левко Боровиковський написав «Чарівницю», Степан Руданський – «Розмай», а Володимир Александров оперету «Ой не ходи , Грицю …». Марко Кропивницький створив п’єсу « Дай серцю волю, заведе в неволю», а Михайло Старицький описав історію у драмі « Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці».

Згодом віршовану драму з авторськими домислами написав Володимир Самійленко, Ольга Кобилянська створила повість "У неділю рано зілля копала". Були також написані історична п'єса "Маруся Шурай" Івана Микитенка, драматична поема Івана Хоменка "Марина Чурай" та "Дівчина з легенди" — драматична поема  Любові Забашти й поема "До тієї Чураївни (Парубоцька балада)" Бориса Олійника.

Одним із найвідоміших творів і класикою української літератури став історичний роман у віршах "Маруся Чурай" Ліни Костенко. Його відзначили Шевченківською премією у 1987 році.

Можна й нині сперечатися, чи історичною постаттю була Маруся, чи ні. Проте незаперечним залишається одне – вона стала символом української пісні, яка була і є душею нашого народу.