Поезія – слово!Поезія – пісня,
Поезія – вільна душа.
Де серце розкриле –
Там дума провісна
У віршах безсмертя звіща.
Д. Тернівський
Серед кращих винаходів
людства поезія займає почесне місце. Скільки століть люди намагаються розумом
пояснити чудо поезії. Поезія - це зібрані плоди на островах підсвідомості,
привезені часом з теплих, часом з холодних країв. Це своєрідна музика, кожна нота
якої - частина твого життя. Часто поезія - це сповідь, молитва, порада. Так, чи
інакше, крик або шепіт душі, це така собі містика, бо автор відчуває певний
зв'язок із надприродним, божественним.
Поезія... Вона і
втішить, і пригорне, і приголубить. Поетичне слово здатне проникати в
таємниці людської душі, закликати людину мислити образами, допомагає
спілкуванню, розширює кругозір. Найкращим визначенням поезії є слова Ліни
Костенко: «Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі».
З цим важко посперечатися. Цінність поезії в тому, що кожен читач знаходить тут
щось своє. Вона входить в наше життя з дитинства і залишаться з нами до кінця.
Кожний знаходить в ній щось своє, близьке і зрозуміле. Поезія - це музика душі.
Проте відчувати цю музику, пройматися нею, пробуджуючи в глибинах власної душі
найпотаємніше, непросто. Мистецтво поетичного слова допомагає формувати,
збагачувати внутрішній світ людини, позитивно впливає на її свідомість та
підсвідомість, розвиває інтелект, творчі здібності, естетичний смак. Духовно
бідною залишається та людина, якій байдуже поетичне слово.
Немає коментарів:
Дописати коментар