Година народознавства "Обереги нашого дому"

 

ЗАВАДИНЦІ! Рідний край! Земле наша, рястом уквітчана, любистком закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть. Людина має завжди пам’ятати, звідки вона родом, де її коріння, глибоко знати історію свого народу, роду, його мову, звичаї. До Вашої уваги година народознавства «Обереги нашого дому».

Рідна домівка! Вона оспівана в піснях, оповита легендами, зігріта теплом материнської любові. Дім захищав не лише від негоди, але й від зла, беріг чистоту людської душі. Тобто сама українська хатина вже була оберегом.

Важливою спорудою в хаті була піч. У печі пеклися паляниці духмяного хліба , пироги, весільний коровай. Як символ добробуту, чулися запахи борщу, каші. В печі не тільки готували їжу. Вона створювала особливе родинне тепло. Господиня охайно білила піч, а в окремих регіонах України її розмальовували.

Скриня – хатня берегиня. Вона була важливим елементом в старій хаті. Крім того, що у ній зберігалися різні речі, у родині де підростала дівчина скриня це дівочий посаг, тож мальована або кована скриня вказувала на статки та соціальну значущість сім’ї нареченої. Скриня та її вміст вказували на майстерність та працьовитість дівчини, її вправність та готовність вступити до шлюбу. Збираючи придане дівчата старалися аби все було красивим та розкішно розшитим вишивками.

Оберіг вірності й любові – рушник. У горі і у радості він завжди поряд. Рушник передавався із роду в рід, ним перев’язували кумів, хлібом-сіллю на рушнику зустрічали і зустрічають зараз дорогих гостей.

Щоб у домі панувала злагода, мали у господарстві глиняний посуд. Кожен з нас знає повір’я, що вдома не варто зберігати надбитий посуд. Таке твердження виникло тому, що посуд вважали живим. Надщерблений, розбитий глечик чи тарілку прийнято було закопувати в землю.

Найсвятішим місцем у хаті є покуть, де розміщували ікони. Їх прикрашали вишитими рушниками, які господині вишивали власноруч. Вони берегли домівку від всього лихого, несли мир і спокій. За іконами на покуті клали священні реліквії: свячену вербу, шматочок свяченої паски, громничу свічку, свячену воду.

Хата надавала людині не тільки притулок від непогоди, але й створювала їй умови для повсякденного існування, де відновлюються сили, визріває натхнення. Тут віками формувалися родинні стосунки, створювалася своєрідна психологічна атмосфера, свій мікроклімат, де людина відпочиває, працює, харчується, осмислює своє буття та взаємини з навколишнім світом.

Тож гостино запрошуємо вас відвідати наш етнографічний музей - щедру і багату українську хату!