Леся Українка - поетична квітка України

 Леся Українка – душа українського народу. Жінка, яка на власному прикладі доказувала,що життя і боротьба йдуть пліч –о –пліч.

Цікаві й маловідомі факти про життя Лесі Українки

1.Життя Лесі було хоч і коротким, але багатогранним і динамічним. «Хто вам сказав, що я слабка,що я корюся долі?Хіба тремтить моя рука чи пісня й думка кволі?»

2.У дитинстві Леся була найбільш близька зі старшим братом Михайлом. У них навіть було спільне ім’я, яким їх називали в родинному колі – «Мишолосіє».

3.Леся почала читати дуже рано – у 4 роки, а в дев’ятирічному віці написала свій перший вірш.

4.Леся не ходила до школи, бо її мати не хотіла російського впливу на свою доньку. Її освітою опікувалися родичі і приватні педагоги.

5.Леся Українка вміла грати на фортепіано. Спочатку її навчала тітка Олена, а потім дружина Миколи Лисенка – піаністка Ольга Липська.

6.У 19 років письменниця написала перший підручник про історію східних народів українською мовою «Стародавньої історії східних народів»

7.Генійка добре малювала. Вона любила зображувати море. Але, на жаль, збереглася лише одна її картина – «Мати й дитина».

8.Похорон письменниці проходив під наглядом жандармів. Влада боялася, що ця подія перетвориться на український мітинг. Людей було так багато, що довелося зупинити рух трамваїв. Труну Лесі Українки несли 6 жінок: її подруги та відомі українські діячки.

День народження Лесі Українки у нас відзначають на державному рівні. Тож усі ці факти свідчать про неймовірну велич, геніальний талант і популярність найвидатнішої в усі часи в Україні жінки - письменниці-поетеси Лесі Українки.

Завітайте до нашої бібліотеки та зробіть фото з улюбленою книгою Лесі Українки !

3 роки незламності

 24 лютого минає 3 роки від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. За ці 1095 днів ми втратили тисячі своїх кращих синів і дочок. Ми ніколи не забудемо їх подвиг. Ми завжди будемо пам'ятати про тих, хто віддав своє життя за наше майбутнє.

Працівники культури села Завадинці разом із рідними вшанували хвилиною мовчання пам'ять наших захисників – односельчан , які загинули на російсько – українській війні та провели годину пам'яті "Пам’ятаємо наших Героїв, що за волю поклали життя ." Бібліотека оформила книжкову виставку " 3 роки незламності".

Дякуємо кожному і кожній, хто став на захист нашої країни та кожного з нас. Схиляємо голови перед тими, хто віддав за це свої життя .

Стоїмо! Та єднаймося заради нашого майбутнього, заради майбутнього наших дітей, заради нашого права жити у вільній державі!

Слава Україні! Героям слава!

Мова моя рідна, мова солов'їна

 

     21 лютого весь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Мова – це важливий носій цінностей, знань,які передаються від покоління до покоління. Головна мета цього свята - показати важливість та підтримати самобутність кожної окремої мови світу. Адже недаремно кажуть, що без мови нація померає, тому що в ній міститься культура і історія цілої держави.

         Для України свято мови особливе, бо українці за свою історію постійно боролися за право писати, читати та говорити рідною мовою.    В.Сосюра писав: «Без мови рідної, юначе, і народу нашого нема». В ці важливі часи українцям як ніколи важливо підтримувати свою рідну мову, словом, віршем, піснею.

Бережіть, цінуйте нашу мову, найважливіший національний скарб!

До Міжнародного дня мови наша бібліотека підготувала  книжкову  виставку «Мова моя рідна, мова солов’їна».

Куточок патріота «Небесна Сотня – ангели свободи»

День Героїв Небесної Сотні – пам`ятний день, що відзначається в Україні 20 лютого на вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення їх пам`яті.

Гідність, свобода, відвага, єдність, честь – одні із головних цінностей Революції Гідності.

         Майдан перестав бути назвою місцевості. Він став символом Свободи, а революція – наймаштабнішим протестом у новій історії України, боротьбою українських громадян за свої права і демократично – європейський вибір.

         «Небесною Сотнею» називають загиблих учасників Революції Гідності - всього 104 протестувальників, які мали безпосередній стосунок до ідеї та акції Євромайдану у грудні 2013 – лютому 2014 року.

         Вони різні за віком, статтю, освітою, з різних куточків. Найстаршому виповнилось 82 роки, а наймолодшому лише 17.

         21 лютого 2014 року офіційно влада України визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану.

    Вони не померли, а навічно залишились нашою славою та небесними захисниками України. Їх подвиг має  визначне значення для нашої  Батьківщини. Перш за все вони віддали своє  життя за те, щоб кожен наш новий  день був сповнений  свободи, надії та світла. Держава визнала цих людей героями. Усім загиблим  під час Євромайдану посмертно присуджено звання Героя України.

Сьогодні їхній подвиг продовжують наші воїни. Та сама битва. Той самий ворог. Та сама мета – вільна Україна.  Борімося і поборемо!

          І ми, працівники культури села Завадинці, в пам'ять про загиблих і події цього часу, пропонуємо вам завітати до  куточка патріота «Небесна Сотня – ангели свободи», де зібрано багато цікавої інформації про Майдан.

          Герої не вмирають!      Слава Україні!

День єднання " Україна Батьківщина. Я її мала частина"

 

День єднання — це офіційне свято в Україні, встановлене указом Президента у 2022 році. Воно має на меті зміцнити національну єдність та патріотизм українців.

День єднання відзначають щороку 16 лютого. Саме цього дня у 2022 році українцям було запропоновано показати свою згуртованість, вивішуючи національні прапори, одягаючи вишиванки та виконуючи Гімн України. 

На початку 2022 року світова спільнота та розвідки різних країн повідомляли про високу ймовірність нападу Росії на Україну. У відповідь на інформаційний тиск і паніку, Президент Володимир Зеленський ініціював День єднання, щоб показати, що українці не піддадуться страху і залишаються сильними у своїй єдності.

Після початку повномасштабної війни з Росією значення Дня єднання лише посилилося. Це не просто символічна дата, а нагадування про те, що незалежність і свобода України тримаються на єдності народу. У 2023 та 2024 роках свято стало ще більш емоційним і символічним, адже українці продовжують боротися за свою державу. На заходах лунають слова підтримки Збройним силам України, проводяться благодійні збори на допомогу військовим та постраждалим від війни.

День єднання – це більше, ніж просто дата. Це нагадування про те, що разом ми сильніші, що нас об’єднує любов до Батьківщини, повага до історії та спільне прагнення до кращого майбутнього. Нехай ця єдність не буде лише символічною, а стане нашою щоденною силою у боротьбі за свободу, незалежність і процвітання.

•   Ми різні, але разом – сила. Ми підтримуємо одне одного, йдемо вперед і будуємо майбутнє нашої країни.   Наша сила – в єдності, наша мрія – у серці кожногоЛюбімо, бережімо та захищаймо свою країну!  Слава Україні!

• 
• 
  
  
  
  

• 
  
• 
  

• 
  
• 
  

Година пам'яті "Герої відходять у вічність"

                                

Час неможливо зупинити… Але він не зітре з нашої пам’яті імена Героїв-земляків, які віддали своє життя у боротьбі за Україну.

Сьогодні, 14 лютого 2025 року, річниця трагічної загибелі Захисника України, мужнього воїна, жителя села Завадинці – Гаврилюка Богдана Анатолійовича, який поклав життя, захищаючи Батьківщину. Єдиний син, єдина опора для матері… Тепер він назавжди залишиться її небесним Ангелом-охоронцем.

Щирі співчуття родині загиблого Героя. Сумуємо… Низько схиляємо голови у скорботі… Розуміємо, що жодні співчуття не зменшать біль втрати, жодне слово не втамує тугу в серці ні через рік, ні через десятки років.

Нехай його велика жертва та відданість навічно залишаться в наших серцях та будуть прикладом для наступних поколінь.

Вічна шана і світла пам’ять Герою!

Народився Богдан Гаврилюк 25 травня 1992 року в с. В Яромирка. Коли Богданчику було 1,5 роки батьки розлучились і мама з сином перебрались жити в с. Завадинці. Хлопчику дуже не вистачало батьківської поради , підтримки , любові та все це намагались компенсувати мама та бабуся з дідусем.  На вулиці, якій виріс, товаришував зі всіма. Ходив у місцеву Завадинецьку школу дев’ять класів якої закінчив у 2007 році.

Богдан дуже любив допомагати мамі на кухні куховарити, тому і професію собі обрав по своїм вподобанням, вступив у Лісоводський ПАЛ на повара.

Восени 2023 року Богдана Гаврилюка  мобілізували до лав ЗСУ, пройшов навчання і згодом захищав країну на Запорізькому напрямку навідником 128-мої окремої гірсько - штурмової Закарпатської бригади.

На жаль, не довгим було і  сімейне щастя Богдана.  3 лютого 2024 року він одружився зі своєю коханою Катею, з якою зустрічався більше року, а вже 14 лютого його не стало…  Клята ворожа артилерія не дала йому шансу на життя.

              Останній шлях Героя

Додому на щиті воїна привезли зранку 22 лютого. Поминальне богослужіння відправили у рідному домі. На подвір'ї під крик бабусі та тихий плач матері накрили закриту домовину прапором України. Гімн рідної держави засвідчив, за що загинув Богдан Гаврилюк.

Богдана Гаврилюка в останню дорогу проводжали не тільки односельчани, але і жителі сусідніх сіл: Яромирка, Сирватинці,Скіпче. Дорогу воїну встеляли пелюстками живих квітів. Під звуки військового салюту опустили домовину із тілом захисника в холодну землю на місцевому кладовищі.

Богдан Гаврилюк не був ідеальним і можливо наробив в своєму житті багато помилок, але своєю кров’ю він змив усі свої гріхи.

Він був мужнім та сміливим солдатом, вірним побратимом. Під час одного із обстрілів Богдан врятував свого пораненого товариша із Вінницької області, протягнувши його на спальному мішку біля 5 кілометрів.

В жовтні 2024 року мати Героя одержала орден « За мужність» III ступеня ,яким Президент України нагородив Гаврилюка Богдана Анатолійовича (посмертно).

Пам'яті Гаврилюка Богдана Анатолійовича

Молодий,усміхнений,вродливий,

Тай літа такі ще молоді...

Чи відчув тоді,тим ранком сивим,

Що додому ти поїдеш на щиті?..

Мріяв,як вернеш з доріг далеких,

Припадеш до маминих долонь.

Але душу вже несуть лелеки.

Сивина торкнулась сріблом скронь.

Не приведеш ти невістку в хату

Не чути буде в хаті діток сміх.

Твоє життя війна забрала клята

Росою впали сльози на поріг...

-Куди ж ти,сину,-заголосить мати.

Не залишай мене,не залишай!!!

Куди ж ти,рідний,йдеш із свої хати?

Не йди,мій любий сину,почекай.

Та не відкриє син вже більше очі

І на вустах німих стоїть печать.

Прийдеш у сон до мами серед ночі

І будеш сон її охоронять.

Здійнявшись в небо янголом,покинеш

Усе,що рідним було на землі,

Війна твоя скінчилась,відболіло

Тебе везуть додому....На ЩИТІ...

Подарунок від книжкової блогерки

Книга з давніх-давен є скарбницею духовного багатства, яка поєднує минуле, сучасне і майбутнє. Людина перестає мислити, коли перестає читати. А пам’ятки людської думки накопичуються саме в бібліотеці.

Книга була, є і завжди буде найкращим подарунком бібліотеці. За кожною обкладинкою живе цілий світ, кожна сторінка – знайомства, зустрічі, переживання. Подарована бібліотеці книга – це радість не лише одній людині, адже вона може стати улюбленою для багатьох шанувальників паперових видань. Бо книги в бібліотеці – це книги-мандрівниці, які мандрують від одного читача до іншого.

Щиро дякуємо за щедрість і увагу до нашої бібліотеки київській книжковій блогерці Anna Koriahina https://www.facebook.com/profile.php?id=100009779412487

https://www.youtube.com/channel/UCsDaQLxYHU1V5vligXSugpA Boklys blog y telegram- t.me/boklys_blog

Ваш подарунок – це не просто книги, а нові знання, емоції та відкриття для наших читачів!

Запрошуємо всіх відвідати бібліотеку та насолодитися новими надходженнями!