Крути - символ української мужності

 

                               І знов, у котрий це вже раз,

Зійшлися ми в одній родині,

Щоб пом’януть той славний час,

Коли в офіру Батьківщині

Себе принесли кращі з нас.

Нема любові понад ту,

Що окропила кров’ю Крути,

І ту гарячу кров святу

Повік Вкраїні не забути.

 

Щороку 29 січня потяг історії повертає нас, сучасних українців і українок, до маленької станції Крути. У 1918 році тут відбувся бій, який став героїчною сторінкою історії нашого народу. Цього дня ми віддаємо шану стійкості та мужності молодих хлопців, які так само, як і сьогоднішні захисники України, стали на захист української держави та зупинили нападника.

…Крути і сьогодні доторкають променями гіркотної печалі непересічного громадянина України. Історію створюють люди. І кожне покоління обирає чи то власний тягар непевності, чи смолоскип палаючої Свободи. Вони ж обрали Волю, виявилися свідомішими від більшості своїх ровесників, навіть мудрішими за деяких великодержавних мужів того часу. І заплатили дорого - власним життям. Їх давно оплакали батьки і неціловані наречені. Їх і досі оплакує Україна…

І в цей важкий для нашої країни час, коли йде війна з російським агресором, сьогоднішні наші мужні, незламні захисники-воїни, український народ виборюють Перемогу, яка неодмінно буде за нами!

З метою вшанування пам’яті Героїв Крут для користувачів бібліотеки вбуло проведено історичний репортаж «Крути – символ української мужності».

           

                                             

«Трагедія Голокосту в Україні» (до Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту)

 

   

  Щороку 27 січня світ вшановує пам’ять мільйонів жертв Голокосту — однієї з найстрашніших трагедій ХХ століття, яка стала наслідком нацистської політики знищення цілих народів та залишила глибокий слід у світовій історії.

   Після приходу до влади в 1933 році Адольф Гітлер та його нацистська партія розпочали реалізацію політики антисемітизму та расової дискримінації. Було ухвалено Нюрнберзькі закони (1935 р.), які позбавляли євреїв громадянських прав. Пропаганда сприяла поширенню ненависті, а погроми, такі як "Кришталева ніч" (9–10 листопада 1938 р.), стали початком відкритого насильства проти єврейського населення.

 

      Після початку Другої світової війни у 1939 році нацисти запровадили політику гетто, примусово переселяючи євреїв у відгороджені райони міст, де панували голод і хвороби. Найвідомішими гетто були Варшавське, Лодзьке та Львівське.

      У 1941 році нацистське керівництво ухвалило план масового знищення євреїв, який отримав назву "Остаточне розв’язання єврейського питання" (Die Endlösung der Judenfrage). Це призвело до створення системи таборів смерті, де людей масово вбивали в газових камерах, розстрілювали або катували до смерті.

 

 Найвідоміші концтабори:

Аушвіц-Біркенау (Освенцім) — найбільший табір смерті, де загинули понад 1,1 мільйона людей.

Треблінка — табір, у якому знищили близько 800 тисяч євреїв.

Майданек, Собібор, Белжець, Хелмно — місця масових вбивств єврейського населення.

       Окрім таборів смерті, у Східній Європі діяли спеціальні загони айнзацгруп, які проводили масові розстріли. Так, у вересні 1941 року в Бабиному Яру (Київ, Україна) за два дні було вбито понад 33 тисячі євреїв.

 

       Незважаючи на страшні умови, жертви Голокосту чинили опір. Найвідоміші приклади:

Варшавське повстання у гетто (1943 р.) — озброєне повстання єврейських бійців проти нацистів.

Втечі з концтаборів — у Собіборі (1943 р.) група в’язнів здійснила успішне повстання і втечу.

Рух Опору та Праведники народів світу — тисячі людей ризикували життям, рятуючи євреїв.

       У 1944–1945 роках війська антигітлерівської коаліції почали звільняти концтабори. Світ дізнався про жахи Голокосту після звільнення таких таборів, як Аушвіц, Бухенвальд, Дахау. Після війни відбувся Нюрнберзький процес (1945–1946 рр.), де головні нацистські злочинці були засуджені за геноцид та злочини проти людяності.            

 

       Збереження пам’яті про жертв Голокосту та засудження будь-яких форм  дискримінації є важливими кроками до того, щоб подібні трагедії ніколи не повторилися.  Пам’ять про Голокост має бути не лише історичним фактом, а й застереженням для майбутніх поколінь.

 

 

        

"Поетичні розсипи Павла Тичини» до 135-ї річниці від дня народження

 

23 січня 135 років тому в Пісках, що на Чернігівщині, народився видатний український поет Павло Тичина.
  Він був людиною універсального таланту – гарно малював, грав на багатьох інструментах, був чудовим диригентом, записувачем народних пісень, писав музику, мав гарний голос і співав, самотужки досконало опанував майже 20 іноземних мов. Та найбільшої слави зажив як поет.
  Павло Тичина був унікальним поетом, що подарував українській літературі власний стиль – "кларнетизм". Його поезія вражає майстерністю художнього слова, мелодикою, адже неймовірна лірика напрочуд ніжна, трепетна, зворушлива.
  Найвідоміші збірки – "Сонячні кларнети", "Плуг", "О панно Інно…", "Арфами, арфами", "Не дивися так привітно", "Пам'яті тридцяти". У творчому доробку Павла Григоровича окрім великої кількості поетичних збірок – близько п'ятнадцяти поем ("Золотий гомін", "Скорбна мати", "Похорон друга", "Сковорода" та ін.). Він – автор наукових праць з літературознавства, мовознавства, теорії музики. Залишив також велику спадщину як перекладач.
  Творчість Павла Григоровича не залишає байдужими численних шанувальників, а його ліричні вірші, пронизані тонким почуттям прекрасного, назавжди увійшли у скарбницю світової літератури.
  До 135-ї річниці від дня народження українського поета, перекладача, публіциста, громадського й державного діяча Павла Тичини наша бібліотека підготувала виставку-персоналію "Поетичні розсипи Павла Тичини».

Запрошуємо до перегляду всіх, хто бажає ознайомитися з його неперевершеною творчістю й життєвим шляхом.

Соборна. Вільна. Неподільна.

 

Щороку 22 січня Україна відзначає День Соборності. Офіційно це свято встановлено Указом Президента України "Про День Соборності України" від 21 січня 1999 року.

 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акта злуки (об'єднання) Української Народної Республіки і Західно-Української Республіки в єдину незалежну державу. Акт Злуки став символом єднання українських земель, втіленням мрій багатьох поколінь про неподільну державу.
 Сьогодні, у День Соборності України , ми згадуємо слова, які стали основою нашої нації: єдність, незалежність, свобода.
     День Соборності - це нагадування кожному з нас про те, що сила народу в його згуртованості. Коли наша держава продовжує боротися за свої кордони, питання соборності набуває ще більшого значення. Ворог намагається розділити нас, але ми знову й знову доводимо: Україна єдина. Від заходу до сходу, від півночі до півдня - нас об’єднує віра, свобода і прагнення миру.

Сьогодні, як і багато днів до цього, наші односельчанки об’єдналися навколо спільної справи — плели маскувальні сітки для наших захисників.

У кожному вузлику — турбота, віра й щира молитва за тих, хто боронить нашу землю. Ця спільна праця стала ще одним доказом того, що соборність — це не лише історична дата, а й щоденна єдність сердець, рук і помислів.

Разом — ми сила. Разом — до Перемоги.

    Завітайте до бібліотеки, де вашій увазі пропонується виставка «Соборна. Вільна. Неподільна », на якій представлені книги та документальні матеріали, присвяченими темі соборності та національного єднання.

"Різдвяний передзвін – 2026»

 У час, коли Україна живе в умовах війни, різдвяна пісня звучить особливо проникливо — як молитва, як надія, як символ незламності. Саме в такій атмосфері духовної єдності та світлого різдвяного настрою у Городоцькому міському Будинку культури відбувся фестиваль «Різдвяний передзвін – 2026».

Лунали щирі колядки та щедрівки, наповнені глибоким змістом, вірою та любов’ю. Кожен виступ торкався сердець глядачів, нагадуючи, що навіть у найтемніші часи різдвяне світло не згасає.

Народний фольклорний колектив " Бабограй" теж прийняв участь у фестивалі.

«Різдвяний передзвін – 2026» став яскравим свідченням того, що українська коляда й щедрівка — це духовна сила, яка єднає громаду, надихає та наближає Перемогу України.

Освячуємо помисли та зберігаємо традиції: Водохреще за новим стилем!

 

  Друзі,  6 січня, ми відзначаємо одне з найбільших християнських свят — Богоявлення, або Водохреще. Це час, коли вода набуває особливої сили, а наші серця — надії.

Чи знаєте ви, що:

v раніше це свято було нерозривно пов’язане з Різдвом і називалося «Епіфанія»,

v українські традиції «голодної куті» та «виганяння куті» є унікальним культурним кодом, описаним у багатьох етнографічних розвідках.

 У нашій бібліотеці ви знайдете книги про українські обряди, які розкажуть, як святкували наші предки. 

  

Кажуть, що на Богоявлення небо відкривається для молитов. Ми ж віримо, що кожна прочитана книга відкриває нові горизонти для душі.

З книги Василя Скуратівського «Місяцелік»

«Йордань (6 січня) завершувала цикл різдвяних свят. Найважливішим обрядом було освячення води, яку приносили додому, кропили нею оселю та худобу, вірячи, що вона захистить від усього лихого протягом року»

          Бажаємо, щоб свята вода змила все зайве, залишивши лише мир і віру в перемогу.

                    Заходьте погрітися та дізнатися більше!