19 березня —130 років з дня народження Максима Рильського, поета-неокласика, одного з найвидатніших українських письменників літературного покоління початку ХХ ст.*** Цікаві факти з біографії поета:
1. Максим Тадейович народився, коли його батькові було 54 роки. 2. Під час навчання у гімназії жив у родині Миколи Лисенка, а згодом – у сім’ї Олександра та Софії Русових.
3. У 1931 р. якраз на день народження був арештований ДПУ за звинуваченням у приналежності до української контреволюційної організації. Пробув у Лук’янівській тюрмі рівно 5 місяців.
4. Навчався в Київському університеті Св. Володимира (спочатку на медичному, потім на історико-філологічному факультетах, однак університету так і не закінчив. Проте ніколи не поривав з alma mater: викладав на робітфакові, тісно співпрацював уже як академік АН і як директор Інституту фольклору та етнографії.
5. Був одружений із жінкою, старшою за нього на 9 років, яку «відбив» у друга. Всиновив її шестирічного сина.
6. Усього раз порушив подружню вірність, але дружина його пробачила, бо на той час вони жили на відстані.
7. Захоплювався музикою, якої його вчив Микола Лисенко.
8. Як і його друг Остап Вишня, поет був завзятим мисливцем, а знаменита усмішка «Як варити і їсти суп з дикої качки» присвячена саме М.Рильському.
І ще нагадаємо:
1. Перший вірш Рильського надрукували, коли йому було 12 років.
2. Перша збірка юнацьких поезій «На білих островах» вийшла, коли йому було всього 15.
3. Перша «зріла» збірка вийшла за вісім років після «юнацької» та звалася «Під осінніми зорями».
4. Як головні прикмети поезії Рильського відзначають «усталеність, рівновагу, спокій, тишу, простоту».
5. Максим Рильський спочатку був кумиром для Павла Тичини, а потім вони стали друзями до кінця життя.
6.Відкидаючи звинувачення запопадливих прихильників «пролетарського мистецтва» у відчуженні поетів-неокласиків від дійсності і від життя народу, М.Рильський наголошував:
Готичний присмерк, еллінську блакить,
Легенд біблійських мідь, вісон і злато —
Все можемо на полотні віддати
Чи на папір слухняний перелить.
Але любить чи не любити те,
Що вколо нас і в нас самих росте,
Що творить нас, що творимо самі ми, —
Лише сліпець, що замість крові в нім
Тече чорнило струмнем неживим,
Тривожиться питаннями такими
ЧИТАЙТЕ КЛАСИКУ!
КЛАСИКУ ЗНАТИ ТРЕБА!
