Всеволод Нестайко - Майстер дитячих пригод

 Всеволод Нестайко – один з найкращих авторів дитячої літератури. Ви чули його рецепт вічної молодості? “Посміхатися частіше треба – тоді помолодшаєш”. Ми абсолютно з ним погоджуємося і ділимося цікавими фактами про письменника, який до останнього дня своїх 84 років залишався в душі молодим…

Факт 1. Всеволод Нестайко народився “між рядків”

За сімейною легендою, мати-філологиня народила хлопця в перерві між читанням Ремарка. Уже тоді акушер сказав: “Мадам, схоже, у вас народився письменник”. Таки мав рацію, тож доля Всеволода була визначеною ще в пологовому будинку! До речі, проявився талант справді досить рано – перше оповідання хлопець написав у 8-річному віці.

Факт 2. Всеволод Нестайко виріс завдяки сну і дощу

“Рудий африканський їжачок”, “пожежна машина” або “море горить” – так через низький зріст та руде волосся називали Всеволода в школі. Ну як тут не хотіти скоріше стати дорослим? Та рецепт було винайдено: хлопець навмисно мокнув під дощем та відправлявся спати о сьомій вечора, відомо ж, що уві сні ростуть. Непомітно Всеволод таки вимахав під два метри – ось що значить цілеспрямованість:)

Факт 3. Дитячий письменник був батяром

До слова про школу: поведінка майбутнього письменника за партою була далека від ідеальної, бо своїми жартами він змушував сміятися не лише однолітків, але й учителів, за що його часто виганяли з класу. Одного разу Всеволода навіть витурили зі школи, проте хлопець провів мирні перемовини з директором і залагодив проблему ще до того, як новина дійшла до матері.

Факт 4. Всеволод Нестайко був сином січового стрільця

У такого веселого й дотепного автора життя було далеко не таким легким і безхмарним, як у його історіях. Історичні події внесли корективи в долю родини Всеволода Нестайка: коли хлопцеві було три, його батька заарештували та вбили в концтаборі через те, що був Січовим Стрільцем та належав до Української Галицької Армії. А далі картини голоду та війни, тож хлопцю довелося швидко подорослішати, проте оптимізму Всеволод не втратив і повернувся в дитинство у своїх творах. “Вихід був один – стати дитячим письменником. Так я й зробив. І, пам’ятаючи своє невеселе дитинство, я намагався писати якомога веселіше”, – казав Нестайко про свою творчість.

Факт 5. Письменника звинувачували в антирадянщині

Найвідоміший твір “Тореадори з Васюківки”, який включено до авторитетного списку Г. К. Андерсона як один з найкращих творів світової літератури для дітей, викликав далеко не захоплення в радянської влади. На Нестайка доносили через “нерадянських” героїв, бо хіба можна було, щоб персонажі твору закохувалися та провалювали іспити, отримуючи двійки, коли всі думки мали б бути про партію? Та це викликало ще більший інтерес читачів, тож популярність твору росла – його було перекладено двадцятьма мовами світу, а фільм, знятий за “Тореадорами…” здобув ґран-прі на кінофестивалі в Мюнхені в 1968 році.

Світлий, веселий, позитивний, дотепний та людяний – це далеко не всі прикметники для опису Всеволода Нестайка. Хочете додати яскравих фарб та трохи безтурботності до сірих буднів? Усім ласкаво просимо до нашої бібліотеки читати Нестайка, й гарний настрій гарантовано!

День памяті героїв Крут

 

29 січня в Україні відзначають День пам’яті героїв Крут.

107 років тому не численне добровольче формування українських патріотів на кілька днів затримало наступ більшовицької армії на Київ. Тоді вони зробили неймовірне — дали відсіч і показали, що червона чума не зможе оволодіти Україною так просто.

Дорогоцінний час, виграний крутянами, показав світові, що відновлена Україна буде боротись. За рік УНР та ЗУНР, як наслідок, об’єдналися та проголосили про створення Соборної України. Герої Крут навічно вписали свої імена в історію державотворення і в пам’яті нашій, навіки, лишись непереможеними.

Незламні кіборги

 День пам’яті жертв Голокосту відзначається щорічно 27 січня. Ця дата встановлена Генеральною Асамблеєю ООН у 2005 році на знак вшанування жертв трагедії, пов’язаної з нацистськими переслідуваннями під час Другої світової війни. Саме цього дня 1945 року війська союзників звільнили в’язнів концентраційного табору Аушвіц-Біркенау.

В найбільшому нацистському таборі смерті Аушвіц поблизу польського міста Освенцим мученицькою смертю загинуло близько 1,4 мільйона людей.

Голокост - це трагедія, яка назавжди залишила свій слід в історії України. В Україні загинуло близько 2 мільйонів євреїв, а також сотні тисяч інших людей. Найбільшим місцем масових вбивств євреїв в Україні був Бабин Яр. Страчували в Бабиному Яру не лише євреїв. Нацисти також розстрілювали українських націоналістів, підпільників, військовополонених. Не шкодували навіть дітей.

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту має нагадати всім тиранам і агресорам сьогоднішнього світу про небезпечність і наслідки їхніх дій. І рано чи пізно всі понесуть покарання за свої нелюдські вчинки.

Усі країни мають право на безпеку та розвиток. Усі люди в цьому світі мають право бути вільними та рівними, незалежно від їхньої етнічної приналежності, кольору шкіри, мови, віросповідання.

Пам’ятаймо ж про це, згадуючи мільйони жертв Голокосту та вшановуючи їхню пам’ять!

Дівчина з легенди

 

25 січня – 400 років від дня народження Марусі Чурай. Української народної поетеси та співачки.

Історія життя Марусі Чурай

Згідно з переказами, Маруся Чурай народилася в 1625 році й жила у Полтаві. Вона була дочкою козацького сотника Гордія Чурая, який став одним із лідерів антипольського повстання. Їхній будинок у Полтаві нібито стояв на березі Ворскли, неподалік Хрестовоздвиженського монастиря, що зберігся досі. Батько Марусі був старшиною під час повстання Острянина і був спалений на багатті у Варшаві як бунтівник.

Маруся лишилася жити з матір'ю. Дівчина вирізнялася неймовірною красою та мала багато залицяльників, серед них був молодий козак Іван Іскра. Але вона була закохана в іншого — Гриця Бобренка, сина хорунжого Полтавського полку, з яким таємно заручилася.

Незабаром, у 1648 році, Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутися. Маруся Чурай чекала на нього чотири роки, проте коли хлопець повернувся, виявилося, що він покохав іншу — дівчину Ганнусю із заможної сім'ї.

Важко переживаючи зраду, Маруся Чурай вирішила отруїти себе зіллям. Але отруту випадково випив Гриць, коли прийшов на зустріч із Марусею.

Полтавський суд засудив Марусю Чурай до страти, але її амністували універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра. В універсалі йшлося:

"В розумі ніхто не губить, кого щиро любить. Отже, і карати без розуму не доводиться, а тому наказую: зарахувати голову полтавського урядника Гордія Чурая, відрубану ворогами нашими, заради чудових пісень, що вона їх складала. Надалі ж без мого наказу смертних вироків не здійснювати. Марусю Чурай з-під варти звільнити".

Дівчина ходила на прощу до Києва для покути, але, повернувшись у 1653 році до Полтави, померла у 28 років, не витримавши загибелі коханого. Також існують дані, що вона померла від сухот або стала монахинею.

Найвідоміші твори, авторство яких приписують Чурай

Маруся Чурай або її збірний образ уособлюють першу українську жіночу романтичну лірику. За легендою, дівчина віршувала і наспівувала навіть у звичайних розмовах, і її рядки вмить підхоплювали інші – так вона стала знаною не лише на Полтавщині, а по всій Україні.

Марусі Чурай приписують авторство таких пісень, як "Засвіт встали козаченьки" (інша версія "Засвистали козаченьки"), "Віють вітри, віють буйні…", "Сидить голуб на березі", "Зелененький барвіночку", "На городі верба рясна", "Котилися вози з гори", "Шумить-гуде дібровонька", "В кінці греблі шумлять верби", "Ой у полі вітер віє" та "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці".

Твори про Марусю Чурай

Постать Марусі Чурай надзвичайно приваблювала українських авторів, про неї написано чимало творів. Перша спроба показати справжні події з життя народної піснярки належить драматургові Григорію Бораковському — він написав драму "Маруся Чурай — українська піснетворка" зі слів старого козака з Полтавщини.

Письменник Кирило Тополя створив п’єсу «Чари», Левко Боровиковський написав «Чарівницю», Степан Руданський – «Розмай», а Володимир Александров оперету «Ой не ходи , Грицю …». Марко Кропивницький створив п’єсу « Дай серцю волю, заведе в неволю», а Михайло Старицький описав історію у драмі « Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці».

Згодом віршовану драму з авторськими домислами написав Володимир Самійленко, Ольга Кобилянська створила повість "У неділю рано зілля копала". Були також написані історична п'єса "Маруся Шурай" Івана Микитенка, драматична поема Івана Хоменка "Марина Чурай" та "Дівчина з легенди" — драматична поема  Любові Забашти й поема "До тієї Чураївни (Парубоцька балада)" Бориса Олійника.

Одним із найвідоміших творів і класикою української літератури став історичний роман у віршах "Маруся Чурай" Ліни Костенко. Його відзначили Шевченківською премією у 1987 році.

Можна й нині сперечатися, чи історичною постаттю була Маруся, чи ні. Проте незаперечним залишається одне – вона стала символом української пісні, яка була і є душею нашого народу.

Соборність рідної землі – основа нації, народу...

22 січня в Україні - важлива дата для кожного жителя країни. Адже 106 років тому, 22 січня 1919 р. у Києві на Софійській площі відбулися урочисті збори, на яких було проголошено Акт Злуки українських земель, засвідчений Універсалом про об'єднання УНР і ЗУНР в єдину Велику Україну.

 Сьогодні ж День Соборності – це нагадування про те, що сила нашої держави – лише в єдності всіх українців, незалежності держави, неподільності українських земель. Об’єднавча акція 1919 року залишила глибокий слід в історичніому коді українців. Вже минуло 100 років, та нічого не змінилося – українцям знову і знову приходиться боротися за цілісність і незалежність України. Ось чому ми зобов’язані плекати ідеал власної соборної держави й віддавати йому всі свої сили та здібності.

   В нашій бібліотеці до Дня Соборності проведено бібліофреш «Вона наш витвір, наша мрія, соборна, вільна Україна».

  Також бібліотека прийняла участь у благодійному ярмарку до Дня Соборності України , що відбувся на центральній площі міста Городок, організований на підтримку Збройних Сил України.

 Головною окрасою заходу стала домашня випічка, виготовлена з любов’ю та вірою в перемогу.   Ароматні пироги, пухкі булочки, розкішні торти та інші смаколики радували гостей, залучаючи їх до важливої справи.

Щиро дякуємо кожному, хто взяв участь у цьому заході. Усі ми об’єдналися навколо однієї спільної мети — підтримати наших захисників.

Усі зібрані кошти будуть спрямовані на потреби Збройних Сил України. Разом ми наближаємо нашу спільну перемогу!

Незламні кіборги

 

   20 січня Україна вшановує захисників Донецького аеропорту. Цей меморіальний день було встановлено за ініціативою українських військових, які 242 дні вели оборону аеропорту.

Бої за Донецький аеропорт тривали з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року і закінчилися після повного руйнування обох терміналів та диспетчерської вежі. Захищаючи аеропорт, загинули понад 200 українських військових, поранені більше 500.

   Ці люди, яких із гордістю називають "кіборгами", довели, що патріотизм і любов до Батьківщини сильніші за будь-яку зброю. Вони трималися до останнього, віддаючи життя заради нашої свободи і майбутнього.

Ми схиляємо голови перед їхньою самопожертвою та вічно пам’ятатимемо їхню відвагу. Нехай їхній приклад буде натхненням для нас усіх.

   Вічна пам’ять і слава героям!

Поетичні крила Василя Симоненка

 В ці січневі дні вся Україна схиляє голову в пошані великому сину Василю Симоненку. 8 січня цього року йому виповнилося б 90 років. Доля відміряла йому до болю короткий вік, але за ці роки він піднявся до висот української літератури.

Сьогодні ім’я Василя Симоненка — серед класиків української літератури XX ст. Його прижиттєва літературна кар’єра завчасно, у 28-річному віці, померлого митця позначилася чималим громадським резонансом, що таланив не кожному початківцеві. Втім, суспільно-культурні обставини вивели постать Симоненка далеко за межі суто літературного процесу, увівши його, на думку багатьох, до пантеону національних героїв.

Протягом короткого життя Василь Симоненко написав вірші, провiдною темою яких була любов до рiдноï землi та вiдповiдальнiсть за ïï долю, став автором численних статей, театральних i лiтературних рецензiй, створив три казки для дiтей i дорослих.

Його твори змушують думати, вболівати за долю України, звіряти з ним погляди на щирість, доброту, порядність, патріотизм.

Україно, Ти - моя молитва,

Ти моя розлука вікова.

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

Василь Симоненко любив свою Батьківщину такою, якою вона є, не шукаючи для себе іншого місця, віддаючи Україні всі свої думи й поетичний талант.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки батьківщину.

Поет незламної долі

                               

#Літературний_календар_2025

6 січня 1938 року у селі Рахнівка (на Вінниччині) народився Василь Стус — визначний Поет і Громадянин, один з найвидатніших українських діячів ХХ століття, лавреат Державної премії імені Тараса Шевченка, Геpой України.

Василь Стус із 47-ми років життя 13 провів у pадянських cлідчих ізолятоpах, карцеpах, камеpах-одинoчках, мордовських табоpах, на Кoлимі, на катоpжній роботі в шахті. Його позбавляли побачень з рідними, вилучали вірші, листи й рукописи, знущaлися фізично й намагалися знищити морально. Стусова боpотьба проти системи була затятою і безкомпромісною, за що він часто потрапляв до каpцеру і оголошував голодyвання на знак протесту проти жорстокого поводження з ув’язнeними.

«Чим більше тоpтур і знyщань я зазнаю, тим більший мій опіp проти системи наpуги над людиною і її елементарними правами, проти мого рабства».

Стус дуже тужив за Україною. Він багато писав і перекладав. Близько 300 віршів і така ж кількість перекладів мали скласти книгу «Птах душі». Але все написане конфіскувалося. Доля цих текстів досі невідома. Найімовірніше, табірні наглядачі знищили рукопис.

#це_цікаво

Коли Стуса заарештували вдруге у 1980 році, його засудили до 10 років примусових робіт та 5 років заслання. 5 із цих 15 років він не мав жодного побачення з рідними: за різні «провини» йому заборонили візити дружини, сестри, сина.

Попри це поет не припиняв писати, навіть у багаторічній ізоляції.

Останні тексти поета — це таборові блоги (так їх називає автор книжки «Справа Василя Стуса» історик Вахтанг Кіпіані).

Це роздуми Стуса про життя та історії людей, які разом із ним відбували покарання.

Щоб приховати ці тексти від наглядачів табору, Стус писав їх дрібнесеньким почерком на тонких смужках технічного паперу.

Ці 16 нотаток не мали шансів побачити світ, якби не дружина литовського політв’язня Баліса Гаяускаса Ірена. Вона на собі вивезла тексти Стуса на свободу. Згодом їх видали під назвою «З таборового зошита».

Історичний портрет "Богдан Хмельницький, як людина та історичний діяч"

6 січня виповнюється 430 років з дня народження Богдана Михайловича Хмельницького. Український політик народився в Суботові на Черкащині .  Хмельницький мешкав на території нинішньої Олександрівської громади Кіровоградської області, у селі Бірки.

Богдан Хмельницький – це гетьман України, який народився у 1595 році та прожив 62 роки (помер у 1657). За життя йому вдалося викарбувати своє ім’я, як основоположника української державності та борця за свободу українського роду.

   Богдан Хмельницький — політик, полководець і дипломат, провідник національно-визвольних змагань, творець Української козацької держави, гетьман Війська Запорозького.

Він був не першим, хто розпочав боротьбу за свободу України.Але саме йому вдалося створити боєздатну армію, сформувати систему гетьманської влади і почати розбудовувати державу.Завдяки діяльності Хмельницького майже все українство, незважаючи на станові інтереси, виступило єдиною як ніколи силою в боротьбі за національне визволення.

Богдан Хмельницький є тим, хто підняв українців на війну проти польського поневолення. І, звісно, це не єдине чим прославився найвидатніший гетьман Запорізької Січі.

 До вашої уваги 8 цікавих фактів про Богдана Хмельницького.

Насправді Богдана звали не Богдан.

 При народженні батько Михайло назвав хлопчика Зиновій. Ім’я Богдан він отримав у зрілому віці, бувши відомим на політичній арені. Така зміна пов’язана із віднесенням гетьмана до молдавського роду Богданів.

Гетьман був поліглотом.

 Юнаку Богдану Хмельницькому вдалося отримати хорошу освіту у львівському колегіумі, де він займався вивченням мов (польської, французької, турецької та латинської). До слова, перебуваючи у турецькому полоні, гетьман виконував обов’язки перекладача.

Став спасителем польського короля.

Під час війни з Москвою, Богдан Хмельницький врятував Владислава IV – принца польського, який згодом отримав титул короля Польщі. Вдячністю за врятоване гетьманом життя стала шабля вилита із золота.

Хмельницький заявив про Україну на міжнародній арені.

 Саме за його гетьманства дипломатію української держави визнав світ від Кримського ханства до Османської імперії. Передумовою цього стало покращення внутрішньої політики та створення перших державних структур.

 Гетьман мав три дружини.

 Може здатися, що у Богдана не ладилося із жінками, проте усі шлюби були щасливими. Перша жінка Анна померла дуже молодою. Саме вона є матір’ю шести дітей Хмельницького. За другою дружиною гетьман упадав всією душею, проте її стратили через підозру у зраді. Третій шлюб Хмельницький тримав до самої його смерті.

Богдан Хмельницький був кавоманом.

 На той час напій не був поширеним у Європі. Хмельницький перейняв звичку пити каву бувши у турецькому полоні. З тих часів напоєм частували гостей двору Хмельницького. Європейській знаті кава не припала до смаку, проте жоден із гостей не смів відмовитись від частувань гетьмана.

   Місце поховання Хмельницького досі не відоме.

 Існує декілька версій, що сталося з тілом гетьмана після його смерті. Українські історики дотримуються трактування, що Хмельницького було перепоховано другом. Це було зроблено, щоб уберегти тіло від наруги, якої бажали вороги гетьмана.